Учень ніколи не перевершить учителя, якщо бачить у ньому зразок, а не суперника. Чи правдиве таке свідчення? На власному досвіді це перевірили магістранти факультету філології та журналістики Тетяна Регешук, Олеся Нижник та Тетяна Швирид. Дівчата спробували себе в ролі викладачів і поділилися набутими знаннями з першокурсниками. Чи був корисним такий педагогічний експеримент, ми дізнавалися в першокурсників та «новоспечених» лекторів.
Педагогічна практика – ризик і виграшний крок водночас. Студенти наполегливо навчаються протягом чотирьох, а то й шести років, поглиблюють свої знання, роблять цікаві відкриття і набувають досвіду у сфері майбутньої професійної діяльності. Викладачі в кожного вкладають власну частинку, ту зернинку, яка згодом допомагає студенту перетворитися у висококваліфікованого фахівця. Настав час перевірити, чи не минули роки копіткої праці над собою марно. Ну а хто, як не юні першокурсники, допоможуть досвідченим магістрантам, адже саме вони щорічно приходять у стіни університету зі світлими очима, надією та ентузіазмом. Тут розпочинається новий етап їхнього життя. Уже не терпиться дізнатися результати експерименту? Тож давайте перейдемо до вражень учасників цього дійства.
Оксана Косюк (кандидат філологічних наук, доцент):
– Магістратура готує науковців. Сфера наукової діяльності передбачає не лише продукування нових теорій, а й апробацію результатів досліджень та їх обговорення, як правило, в студентських аудиторіях. Спробувати себе в ролі викладача – це ніби опинитися з іншого боку барикад і перевірити на собі, якою насправді є діяльність, до якої, можливо, у вчорашніх студентів були неабиякі претензії та упереджене ставлення.
Усі мої практикантки пройшли це випробування на відмінно: засвідчили високий рівень викладання, авторський і творчий підходи до проблем, винахідливість у критичних ситуаціях, нетрафаретність мислення тощо. І що найважливіше – всі вони дуже сподобались студентам. Приємно усвідомлювати, що майбутнє освіти та науки в надійних руках.
Тетяна Регешук (випускниця магістратури):
– То був не перший мій досвід чи то викладацький, чи то лекторський. У межах цієї практики були цікаві заняття з курсу «Музично-розважальна журналістика». Одна лише назва курсу дає привід засумувати: «А в нас таких предметів не було». Отже, навчальна програма на моєму факультеті не стоїть на місці, а постійно вдосконалюється.
Олеся Нижник (випускниця магістратури):
– Ви знаєте, чим схожі першокласники з першокурсниками? Запитанням «А ви ще прийдете до нас?». Направду, чути таке приємно аж до мурашок. А ще в них світлі очі, не заляпані фальшем голови, щирі слова та посмішки. ФФтаЖ дав можливість провести на шостому курсі кілька пар першокурсникам, групі Журн-17. І скажу чесно, що мені неймовірно сподобалось. Можливо, через те, що «трапилась» мені саме ця група. Ще раз переконалась, що бути педагогом – дуже важко. Адже на тобі лежить шалена відповідальність за майбутнє. Студент – чиста дошка, на якій кожен викладач використовує свої фломастери. І тут, як на мене, основне не забити голову необтесаних першокурсників непотрібною інформацією, а дати їм реальні знання, відчути професію зсередини. Мимоволі знову прожила свої 4 роки навчання: від відкритих очей першокурсниці до сумних реалій. Саме такі очі я побачила і в журналістів-першокурсників, з якими проводила пари. І скажу з власного досвіду, що основне – не втратити це сяйво і пронести його аж до кінця навчання. Успіхів Вам, «першачки»!
Тетяна Швирид (випускниця магістратури):
– Педагогічна практика – щось принципово нове за 6 років мого навчання в університеті. Відразу згадалися минулорічні курси з педагогіки, де нас різними способами навчали бути майстерними викладачами, декламаторами, які переконують, і «диктаторами» водночас.
Не можу сказати, що в мене був якийсь страх, зовсім ні, швидше цікавість, та якби він і був, то вмить би пропав, як тільки побачила б ту щиру юрбу молодих «орлів», справжніх акул пера, і ще таких вірних своїм поглядам і переконанням, позитивних, дещо наївних і таких простих. По-моєму, ми знайшли спільну мову відразу, година і двадцять хвилин пролетіли значно швидше, ніж зазвичай тривають пари в університеті. Статусний бар’єр видався зовсім умовним, проте це не заважало аудиторії мене уважно слухати і бути активними співрозмовниками. З гордістю кажу, що на наші місця прийшла гідна заміна (а то й краща), майбутня слава ФФтаЖ.
Дарія Михайлова (першокурсниця, ВС-16):
– Я вважаю, що практика проведення занять самими студентами – це дуже корисно. Для магістрантів це можливість повторити пройдений матеріал і навчитися доносити цю інформацію аудиторії. Для студентів-першокурсників – гарний досвід спілкування зі старшокурсниками. У нашій групі Тетяна Швирид проводила практичне заняття з теорії масової комунікації. Вона відразу дала зрозуміти, що ми всі на одному рівні. Тетяна разом із групою взяла участь у перформансі, який запропонував один із студентів. Загалом такий досвід вдалий. Першокурсники бачать, яких розумних і водночас простих студентів виховує наш університет.
Владислав Корнелюк (першокурсник, Журн – 17):
– До нас приходили дівчата – це вже сподобалося. Першою була Тетяна Швирид. Вона доволі цікаво і чітко викладала матеріал, а також ділилася власним досвідом роботи в журналістській сфері. Проте мені більше сподобалася Олеся Нижник, яка поєднала лекцію з грою, цікавими секретами журналістики та лайфхаками. Я вважаю, що це дуже корисний експеримент, який є новим досвідом для студенток і певним відпочинком на кілька лекцій для викладачів.
Сергій Мар’яшин (першокурсник, Журн – 17):
– На мою думку, паннам Олесі та Тетяні є до чого прагнути. Заняття були цікавими та неформальними, але був неякісний матеріал, тобто дезінформація першокурсників. Проте магістранти спровокували нашу групу на критичне мислення, а це принесло кожному тільки користь.
Отже, педагогічна практика сподобалась і магістрантам, і першокурсникам. Цей ризикований крок став дуже хорошим досвідом для всіх: магістранти на практиці перевірили набуті знання, здобули чимало нової інформації, познайомилися з перспективним молодим поколінням, відчули усі переваги та недоліки викладацької професії. Першокурсники ж дізналися багато цікавого про журналістику та мали прекрасну можливість поспілкуватися з дівчатами, які вже майже пройшли такий тривалий та незабутній етап студентського життя. Сподіваюсь, першокурсникам тепер є на кого рівнятись, а магістранти будуть прагнути до кращого. Усім наснаги та творчих звершень!
Ангеліна ГУЩИНА,
студентка факультету філології та журналістики
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело