ІСТОРІЯ УНІВЕРСИТЕТУ

Першим закладом вищої освіти у Волинській області став створений у квітні 1940 р. Луцький учительський інститут. Він розпочав підготовку вчителів для шкіл із неповною середньою освітою і поступово мав стати центром наукового, культурного, громадського життя краю. Спочатку інститут функціонував у приміщенні колишнього сирітського будинку, збудованого 1929 р. на околиці м. Луцька (нині – школа-інтернат). Першим директором інституту (1940–1941 рр.) став І. Сокур. Велику допомогу в забезпеченні закладу вищої освіти викладацькими кадрами надав Полтавський педагогічний інститут. Навчальний процес для 135 студентів трьох відділів – філологічного з українським і російським відділеннями, фізико-математичного та природничо-географічного – здійснювали 50 викладачів. Проте функціонуванню вчительського інституту перешкодила німецько-радянська війна.

Після закінчення війни Луцький учительський інститут відновив роботу. З 1 вересня 1946 р. заклад вищої освіти функціонував у складі двох відділень: фізико-математичного та історико-філологічного. Передбачено було також заочну форму навчання. Інституту було передано приміщення колишньої польської гімназії на нинішній вул. Винниченка, 30. Першим його повоєнним ректором (директором) (1946–1951 рр.) став завідувач кафедри фізики, старший викладач І. Білий. У 1946 / 1947 н. р. в інституті працювало 14 викладачів; на семи кафедрах вищу освіту здобувало 200 студентів. У 1947 / 1948 н. р. викладацький склад налічував уже 21 особу. Було організовано деканати: мовно-літературний очолив В. Радченко, історичний – Д. Огарін, фізико-математичний – А. Костюк.

30 червня 1948 р. в Луцькому учительському інституті відбувся перший випуск 109 вчителів. Восьмеро студентів одержали дипломи з відзнакою. Майже всі випускники отримали призначення в школи Волинської області. За п’ять наступних років роботи заклад вищої освіти підготував близько 800 учителів.

На початку 1950 рр. перед Луцьким учительським інститутом постало завдання вдосконалити навчально-виховний процес і поліпшити якість підготовки вчителів для загальноосвітньої школи. Адже у зв’язку з переходом до загального семирічного навчання в селах і десятирічного – в містах потреба у кваліфікованих педагогічних кадрах зросла. Тому постановою українського уряду від 25 вересня 1951 р. Луцький учительський інститут реорганізовано в педагогічний. Із 17 лютого 1952 р. навчальний заклад почали офіційно іменувати «Луцький державний педагогічний інститут імені Лесі Українки». Професорсько-викладацький склад поповнювали кваліфікованими кадрами шляхом конкурсного відбору, переведення викладачів з інших педінститутів та ін. Відкрито було десять кафедр, на яких працювало 76 викладачів, із них один – доктор наук, професор, одинадцять – кандидати наук, доценти.

Від 1951 / 1952 н. р. підготовка спеціалістів на денній формі навчання тривала чотири роки. Перший випуск учителів, які навчалися за програмою педагогічних інститутів, відбувся 1955 р. Було підготовлено 217 спеціалістів – математиків, фізиків, істориків, філологів. У середині 1950 рр. загальна кількість студентів в інституті на денній та заочній формах навчання становила близько дві з половиною тисячі осіб.

З 1956 / 1957 н. р. заклад розпочав підготовку вчителів ще й за комбінованими спеціальностями «Українська мова, література та історія», «Російська мова, література та історія», «Математика, фізика і креслення»; термін навчання в цих випадках становив п’ять років. Проте з 1964 р. інститут знову повернувся до чотирирічної освіти.

У 1951–1955 рр. на посаді ректора працював кандидат історичних наук, доцент М. Бабляк. 1955 р. ректором став кандидат історичних наук, доцент П. Денисовець. Двадцять років (1957–1976 рр.) заклад очолював кандидат історичних наук, доцент Д. Цимбалюк. У 1976–1980 рр. на цій посаді працював кандидат фізико-математичних наук, доцент М. Касьяненко.

Реорганізація учительського інституту в педагогічний сприяла підвищенню рівня викладання навчальних дисциплін, утворенню нових відділень, поліпшенню якості викладацького складу, активізації наукової роботи, розширенню матеріальної бази. Зростала кількість захищених дисертацій, опублікованих наукових праць. 1960 р. доцент кафедри математики В. Дзядик першим серед викладачів інституту захистив докторську дисертацію. Згідно з рішенням ради вишу від 28 травня 1953 р. розпочато роботу над підготовкою першого випуску історико-філологічної серії «Наукових записок інституту». Це завдання покладено на редколегію, до складу якої увійшли кандидати історичних наук В. Крившич, М. Лизогуб та В. Блюменфельд.

У зв’язку зі зміною шкільних навчальних програм у лютому 1952 р. історичне відділення реорганізовано в історико-філологічний факультет. Його в різні роки очолювали кандидати історичних наук Є. Виноградов (1952–1954 рр.), М. Лизогуб (1954–1957 рр.), О. Михайлюк (1957–1962, 1964–1972 рр.), П. Серпенінов (1962–1964 рр.). Через збільшення контингенту студентів 1969 р. історико-філологічний факультет було поділено на два самостійні: історичний та філологічний. Історичний факультет перейшов в окреме приміщення; першим його деканом став кандидат історичних наук, доцент О. Михайлюк. Згодом факультет очолювали кандидати історичних наук, доценти В. Кудь (1972–1976 рр.), М. Куликівський (1976–1988 рр.), Є. Франчук (1988–2005 рр.). На факультеті формували нові кафедри. Підготовку педагогічних кадрів здійснювали за двома кваліфікаціями: «Вчитель історії і права» та «Вчитель історії, методист з виховної роботи».

З березня 1977 р. на факультеті почав діяти музей археології. Основою експозиції став археологічний матеріал, знайдений під час розкопок, що їх здійснювали першокурсники в ході практики під керівництвом кандидата історичних наук, доцента М. Кучинка. Викладачі факультету також активно провадили наукову роботу. Вона знайшла, зокрема, втілення в колективних працях «Історія Волині», «Історія Луцька» та ін., у низці наукових конференцій. Високий науковий потенціал професорсько-викладацького складу історичного факультету дав змогу з 1990-х рр. розпочати підготовку наукових кадрів через постійну аспірантуру зі спеціальностей «Історія України», «Всесвітня історія».

З 1969 р. підготовку вчителів-словесників продовжив філологічний факультет. Його деканами в різні періоди працювали доценти І. Сірак, Є. Сухомлин, В. Удалов, Є. Михальчук, О. Рисак, В. Бортніков. Факультет мав спеціальності «Українська мова і література» та «Російська мова і література», для кожної з яких функціонувало дві кафедри. 1990 р. на факультеті на денній формі навчалося 1220 студентів, на заочній – 483. Провідною науковою темою стало вивчення життєвого шляху і творчості Лесі Українки. 1971 р. на честь 100‑річчя від дня народження письменниці, інтелектуалки відкрито кімнату-аудиторію її імені, яка згодом переросла в музей Лесі Українки. За рішенням ЮНЕСКО в Луцьку 1991 р. відбувся міжнародний симпозіум, присвячений 120‑річчю від дня народження письменниці. Наукові здобутки викладачів факультету дали змогу на базі Інституту літератури імені Т. Шевченка АН України і Луцького педагогічного інституту створити спільну науково-дослідну лабораторію з вивчення життя і творчості Лесі Українки.

З роками значно розширився фізико-математичний факультет (декан – доцент П. Антонюк), на якому вели підготовку кадрів зі спеціальностей «Математика і фізика», «Фізика і хімія», «Фізика і математика» (на денній формі навчання) та «Математика» (на заочній формі навчання). З 1965 р. на факультеті працювали кафедри математики, математичного аналізу, фізики.

1959 р. відкрився факультет педагогіки і методики початкової освіти. Він функціонував до 1972 р.; після п’ятирічної перерви, 1977 р., був відновлений. У різний час його деканами працювали кандидати наук, доценти В. Струбицький, М. Куликівський, Й. Храковський. Із 1983 р. на факультеті підготовку вчителів початкових класів здійснювали за спеціальностями «Педагогіка і методика початкового навчання», «Педагогіка і методика початкового навчання з додатковою спеціальністю “Музика”», «Педагогіка і методика початкового навчання з додатковою спеціальністю “Образотворче мистецтво”». 1991 p. додалася спеціальність «Педагогіка і методика початкового навчання з додатковою спеціальністю “Хореографія”». Студенти факультету поєднували навчання з факультативними заняттями з музики і образотворчого мистецтва та роботою в гуртках художньої самодіяльності.

Із 1962 / 1963 н. р. на створеному факультеті англійської мови (декан А. Мельниченко) інститут розпочав підготовку вчителів англійської мови. У 1979 / 1980 н. р. його реорганізували у факультет іноземних мов (декан – доцент Н. Максимчук). З 1980 р. до 1984 р. факультет очолював доцент М. Кікець, згодом – доценти A. Рогатюк та Л. Булатецька. Випускники факультету здобували кваліфікацію вчителя англійської та німецької мов.

1 вересня 1969 р. розпочали заняття на факультеті фізичного виховання (декан – доцент М. Куликівський, у наступні роки – доценти B. Палига, В. Завацький, О. Бузюн). На факультеті працювали чотири кафедри: легкої атлетики і зимових видів спорту, спортивних ігор, теоретичних основ фізичного виховання і гімнастики, військової підготовки (до початку 1990 р.).

Із 1975 / 1976 н. р. в інституті почав функціонувати природничо-географічний факультет (декан – доцент В. Демчук). Навчально-виховний процес забезпечували чотири кафедри: фізичної географії, економічної географії, біології, хімії. Вони об’єднували 50 викладачів, серед яких – 17 кандидатів наук, доцентів.

Крім факультетів, де здійснювали підготовку вчительських кадрів, у педінституті діяли курси з підвищення кваліфікації вчителів та підготовче відділення, яке тривалий час очолював кандидат педагогічних наук, доцент Р. Позінкевич. Із січня 1981 р. розпочав роботу факультет післядипломної освіти. Важливе місце в освітньо-виховному процесі посідали загальноінститутські кафедри психолого-педагогічного, суспільно-політичного циклів, іноземних мов, фізичного виховання, медичних знань і охорони здоров’я.

Поступово зміцнювали матеріальну базу інституту. Зокрема, 1956 р. було обладнано астрономічний майданчик, фотолабораторію, кабінет навчального кіно, дві аудиторії для демонстрації фільмів під час лекцій і практичних занять. Протягом 1970–1980 рр. навчальні кабінети і лабораторії закладу поповнили сучасними приладами, технічними засобами навчання, електронно-обчислювальними машинами; створено три дисплейні класи, п’ять лінгафонних кабінетів. Для оздоровлення студентів відкрито санаторій-профілакторій.

Упродовж 1980–1989 рр. ректором інституту працював кандидат економічних наук, доцент Н. Бурчак. Важливою формою виховання в молоді естетичних смаків, художньої, духовної культури він вважав самодіяльні творчі колективи. Тому в інституті було організовано низку мистецьких колективів, зокрема хор народної пісні «Розмай» (керівник Л. Кужелюк), капелу бандуристок «Дивоструни» (керівник М. Сточанська). Н. Бурчак доклав чимало зусиль для перетворення інституту на центр освіти, науки і культури Волинської області. Плідна робота колективу одержала високу оцінку: 1988 р. інститут визнано переможцем серед закладів вищої педагогічної освіти України.

У 1989 / 1990 н. р. організовано базу для проведення польової практики студентів природничо-географічного факультету в урочищі Воротнів; на озері Світязь розширено базу практик та відпочинку, що була закладена навесні 1964 р. 1991 р. інституту передано дві будівлі, де за радянського часу працювали ідеологічні установи.

Збільшення кількості спеціальностей, за якими здійснювали підготовку фахівців для школи, зумовило кількісне і якісне зростання професорсько-викладацького колективу. Якщо в 1967 / 1968 н. р. тут працювало 138 викладачів, серед них – 40 кандидатів наук, то у 1990 / 1991 н. р. на 37 кафедрах – уже 512 викладачів, із них 11 докторів наук, професорів, 191 кандидат наук, доцент. Н. Бурчак та О. Михайлюк були удостоєні звання заслуженого працівника вищої школи; заслуженим працівником культури стала Г. Іванова. За пів століття інститут підготував понад 25 тис. учителів для Волинської та інших областей України.

Упродовж 1989–1993 рр., тобто в період руйнування тоталітарної системи і творення незалежної України, заклад очолював кандидат історичних наук, доцент Б. Заброварний. Він зумів згуртувати і спрямувати колектив на виконання завдань, які забезпечили повноцінне функціонування інституту, збереження і примноження матеріальної бази й кадрового складу, а все це підготувало підґрунтя для реорганізації закладу в класичний університет.

Указ про створення на базі інституту Волинського державного університету зі збереженням за ним імені Лесі Українки з’явився 16 липня 1993 р. за підписом Президента України Л. Кравчука.

Першим ректором вишу став доктор фізико-математичних наук, професор А. Свідзинський. За його керівництва продовжили розбудову закладу в новій якості. Зокрема, 1993 р. природничо-географічний факультет реорганізовано у три факультети: біологічний, географічний та хімічний. На базі факультету англійської мови створено факультет романо-германської філології, а на базі філологічного – факультети україністики та слов’янської філології (2002 р. їх знову було об’єднано у філологічний). 1993 р. утворено юридичний факультет (до листопада 1998 р. – правничий), 1994 р. – економічний, тоді ж фізкультурний факультет реорганізовано в інститут фізичної культури та здоров’я; 1993 р. започатковано підготовку фахівців-психологів.

Протягом 1995 р. – першої половини 2005 р. навчальний заклад очолював доктор хімічних наук, професор І. Олексеюк. У 2005–2019 рр. ректором був доктор біологічних наук, професор І. Коцан.

Основа університету – це наукові школи й фундаментальні дослідження. Виконували наукові програми, які отримали визнання та схвалення в середовищі широкої академічної спільноти. Одна з таких комплексних програм – дослідження життя і творчості Лесі Українки. У вересні 2006 р. відкрито Науково-дослідний інститут Лесі Українки, перспективний спільний науковий проєкт університету та Інституту літератури імені Т. Шевченка НАН України. Основний напрям його діяльності – вивчення спадщини Лесі Українки, а одне з головних завдань – підготовка та видання повного академічного зібрання творів письменниці.

Протягом 2008 / 2009 н. р. університет відзначився багатьма нововведеннями: відбувся перший на Волині благодійний бал, мета якого – збір коштів на будівництво храму Святої Софії – Премудрості Божої, створено Інститут Польщі та консорціум університетів Великої Волині. Було започатковано проведення Всеукраїнського студентського фестивалю української естрадної пісні «На хвилях Світязю», вирішено питання про виділення земельної ділянки під будівництво студентського містечка й ін.

До пріоритетних напрямків наукової діяльності зараховано дослідження Шацького національного природного парку; підготовку багатотомної універсальної енциклопедії Волині; проблематику охорони історико-культурної спадщини; різні аспекти транскордонного співробітництва в рамках «Єврорегіону “Буг”», зокрема із залученням створеного в університеті Інституту Польщі та польських ЗВО. Розробці цих та багатьох інших наукових проєктів аспірантами та студентами сприяє щорічна міжнародна науково-практична конференція «Молода наука Волині: пріоритети та перспективи досліджень».

Університет провадить активну роботу щодо підготовки таких фахівців для лідерства в професійній і громадській сферах, які здатні гідно представляти Волинь, відкривати Україну для Європейського Союзу. Це реалізовано через модернізацію освітньої діяльності закладу в контексті європейських вимог. Зокрема, за підтримки навчального відділу на кафедрах університету здійснено формування ресурсних центрів, де на різного виду носіях накопичують навчальну й наукову літературу, методичні матеріали до нормативних і вибіркових дисциплін. Із 2007 / 2008 н. р. запроваджено Програму підвищення якості навчального процесу: ранжування факультетів (інститутів), визначення рейтингу кафедр, анкетування «Викладач очима студентів», проведення тижнів факультетів (інститутів).

На підвищення міжнародного іміджу освітнього закладу спрямовано діяльність щодо збільшення кількості іноземних студентів, узгодження академічних програм із міжнародними стандартами, викладання навчальних курсів іноземними мовами, міжнародного академічного обміну студентами та викладачами тощо.

Ще одна новація – організація циклу публічних лекцій видатних українських письменників, філософів, істориків. Почесними професорами стали відомі в Україні та за її межами науковці, громадські діячі, інтелектуали: Ліна Костенко, Лариса Івшина, Іван Дзюба, Іван Драч, Мирослав Попович, Дмитро Павличко, Любомир Винар та ін. Керівництво постійно тримає в полі зору питання підвищення активності й ініціативи студентства, розвитку студентського самоврядування, створення умов для успішного навчання та відпочинку молодих людей, формування їхніх мистецьких смаків, фізичного загартування.

Серед пріоритетів – результативна співпраця влади, університету й бізнесу через упровадження проєктного менеджменту з реалізації на практиці сучасних інноваційних програм соціально-економічного розвитку регіону. Координацію стратегічних напрямів розвитку вишу здійснює наглядова рада, яку з 2011 р. очолює випускник університету, депутат Верховної Ради України І. Палиця. Благодійний фонд голови наглядової ради «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк» втілює свої проекти в університеті та Луцьку загалом. Зокрема, вагомим стимулом до відмінного навчання й активної роботи в науковій сфері та студентському самоврядуванні стали іменні стипендії І. Палиці. Також фонд фінансує чимало наукових програм, серед яких наукові розвідки працівників та відкриття нових лабораторій.

24 серпня 2012 р. з’явився Указ Глави Держави «Про перейменування Волинського національного університету імені Лесі Українки у Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки». Видозміну ректор професор І. Коцан пояснив так: «Ми йшли від етапу національного університету до інтернаціонального. Завдання керівництва нашого ВНЗ – створити умови, щоб не тільки українські студенти їхали навчатися в Європу, але й іноземці приїжджали на навчання до України». У найближчій перспективі розглядали поліпшення наукової, навчальної, матеріально-технічної бази. Це, зокрема, передбачало зведення студентського містечка європейського зразка з науково-дослідними лабораторіями, з аудиторними приміщеннями, облаштованими за найновішими світовими вимогами, з гуртожитком та багатоквартирним будинком, із відпочинковою зоною.

У період із травня 2013 р. до лютого 2014 р. в університеті активно працюють спеціалізовані вчені ради за такими спеціальностями: «Загальна психологія, історія психології», «Історія України», «Музеєзнавство. Пам’яткознавство», «Українська мова», «Загальна педагогіка та історія педагогіки», «Теорія та методика навчання (фізична культура, основи здоров’я)». Змінено структура і статус кількох факультетів, зокрема економічний факультет реорганізовано в інститут економіки та менеджменту, факультет філології та журналістики – в інститут філології та журналістики, факультет романо-германської філології – в інститут іноземної філології. Активно ліцензуються нові спеціальності. 2013 р. відбувся перший набір за магістерськими програмами «Управління фінансово-економічною безпекою», «Консолідована інформація», «Менеджмент зовнішньоекономічної діяльності». 2014 р. здійснено набір слухачів у магістратуру зі спеціальностей «Педагогіка вищої школи», «Медіакомунікації», «Економіка довкілля і природних ресурсів», відбувся перший випуск магістрів філософії, релігієзнавства, туризмознавства, економіки підприємства.

Окремі випускники отримали додатки до дипломів за європейським зразком (українською та англійською мовами). У червні 2014 р. дев’ять магістрів інституту економіки та менеджменту університету завершили навчання у Вищій школі економіки та інновацій в Любліні (Польща) за програмою «Подвійний диплом».

Своєрідне визнання якості освіти – наявність іноземних студентів. У 2013 / 2014 н. р. в університеті навчалися студенти з Конго, Сенегалу, Камеруну, Сирії, Бенгалії, Республіки Гана. Гостей із зарубіжжя на підготовчому відділенні навчають не лише української мови, а й наших традицій.

Студенти і випускники університету – активні учасники програм стажувань та навчання за кордоном. Активно впроваджувано мовну стратегію, щоб студенти й викладачі мали достатній рівень володіння іноземною мовою. У 2013 / 2014 н. р. на факультеті міжнародних відносин уперше сформовано академічну групу, яка всі дисципліни вивчає англійською мовою.

2014 – рік справжніх випробувань та динамічних змін у країні: Революція Гідності, Антитерористична операція (АТО) на сході країни як відповідь на агресію Росії, прийняття нового Закону України «Про вищу освіту». Студенти та працівники університету активно підтримали Революцію Гідності, неодноразово надавали благодійну допомогу військовослужбовцям Збройних сил України та бійцям добровольчих батальйонів, які брали участь у бойових діях у зоні АТО.

Чимало студентів вишу вступили до лав Збройних сил України та добровольчих батальйонів, проте, на жаль, не всі повернулися живими. Університет утратив Андрія Снітка й Артема Карабана (інститут фізичної культури та здоров’я), Станіслава Потапчука (інститут економіки та менеджменту), які, захищаючи нашу державу від агресора, загинули.

1 липня 2014 р. Верховна Рада України ухвалила Закон України «Про вищу освіту», який покликаний інтегрувати нашу освіту до європейського освітнього простору та надати автономію вишам. Саме тому університет активізував міжнародне співробітництво. Усе частіше викладачі та студенти беруть участь у міжнародних конференціях, культурно-мистецьких заходах, наукових проєктах в Австрії, Греції, Республіці Польща, Німеччині, США, Швеції та Італії. За останні роки за участю науковців університету реалізовано чимало міжнародних проєктів. Нині наш ЗВО – активний учасник проєкту ТЕМПУС і транскордонної програми співробітництва з підтримки підприємництва на Волині та Люблінщині.

У грудні 2014 р. у Люблінському католицькому університеті імені Івана Павла ІІ підписано Угоду про створення Східноєвропейської мережі університетів, куди ввійшло 12 ЗВО Польщі, України, Білорусі, Молдови, Грузії, серед них – і СНУ імені Лесі Українки. Основне завдання організації – зробити можливим широке співробітництво університетів східної та центральної Європи. Прикметно, що в січні 2015 р. перше робоче засідання Східноєвропейської мережі університетів відбулося в Луцьку за участі ректорів, проректорів та науковців закордонних і вітчизняних ЗВО. На ньому обговорили важливі питання співпраці та ухвалили низку важливих рішень: участь у програмах «Еразмус+» та «Горизонт 2020», проведення літньої школи з європейської інтеграції, підготовка спільних фахових видань тощо.

На початку 2020 р. на посаду ректора Волинського національного університету імені Лесі Українки було обрано і призначено професора Анатолія Цьося. Відразу ж розгорнуто велику організаційну та інформаційну роботу щодо створення позитивного іміджу університету та повернення йому попередньої назви як такої, яка єднає заклад із волинською освітньою традицію, позиціонує його як серйозний інтелектуальний центр краю. 15 жовтня 2020 р. офіційно було закріплено повернення закладу вищої освіти назви «Волинський національний університет імені Лесі Українки».

2020 р. університет здобув перемогу в загальнонаціональному мистецькому конкурсі з розроблення моделі інформаційного продукту графічного характеру на тему «Виробництво поліграфічної продукції. Творчість Лесі Українки. Повне академічне зібрання творів Лесі Українки». Для підготовки Повного академічного зібрання творів Лесі Українки в 14 томах фахівці університету, які сформували основу авторського колективу, запросили до співпраці колег-науковців з інших закладів вищої освіти, академічних та музейних установ України (Львова, Києва, Рівного, Острога, Чернівців). Створено було 14 авторських колективів, кожен із яких узявся за автографами, першодруками впорядковувати тексти Лесі Українки, встановлювати основні їхні варіанти, а також фіксувати відмінності, фрагменти, відкинуті варіанти тощо; паралельно тривала робота над коментарями та примітками, передмовами, покажчиками, ілюстративними блоками. Видання побачило світ на початку 2021 р., а за підсумками загальнодержавного конкурсу «ТОП 30 знакових книжок нашої Незалежності» посіло 15 позицію. Упродовж 2020 р. організовано було ряд презентацій 14-томника в закладах освіти, академічних, музейних установах України, а також в університетах Польщі.

Від початку 2020 р. суттєво оновлено нормативно-правову базу, яка регламентує всі сторони діяльності закладу вищої освіти. Зроблено деякі структурні зміни та ухвалено якісно нові документи, які, зокрема, закріпили створення внутрішньої системи та організацію процедур забезпечення якості вищої освіти (наприклад, публічне обговорення освітньо-професійних програм, опитування учасників освітнього процесу, перевірку всіх кваліфікаційних робіт на дотримання академічної доброчесності тощо), започаткували можливість навчання з елементами дуальної освіти (за два роки підписано кількасот тристоронніх договорів між університетом, здобувачами освіти та підприємствами, установами, де молоді люди формують і розвивають практичні компетентності відповідно до свого фаху), створення спільних лабораторій університету та підприємств-роботодавців тощо. Організовано Раду роботодавців та її філії на кожному факультеті, навчально-науковому інституті.

Молодим людям забезпечено ширші можливості для саморозвитку і спортивної, мистецької, інтелектуальної і громадської самореалізації та формування індивідуальної освітньої траєкторії (створено відкритий каталог вибіркових дисциплін, які складають 25 % обсягу кожної освітньо-професійної програми).

Університет активно розвиває програму «Подвійний диплом», зокрема разом із закладами вищої освіти Польщі та Литви; щороку розширює кількість спеціальностей та освітньо-професійних програм, за якими практикується міжнародна академічна мобільність студентів.

2020 р. розпочато активне оновлення аудиторій, закупівлю комп’ютерної техніки та нового сучасного спеціалізованого обладнання для лабораторій, створено інклюзивний хаб у навчально-бібліотечному корпусі, відкрито храм Святої Софії – Премудрості Божої.

Успішно триває акредитація освітньо-професійних програм, відкриваються нові актуальні програми, зокрема 2020 р. – «Медицина», 2021 р. – «Дизайн».

У грудні 2021 р. університет отримав від Департаменту освіти Ради Європи відзнаку в конкурсі «Кращі практики із сприяння академічній доброчесності в закладах вищої освіти Європи».

Університет показує гарні темпи розвитку: за два роки в рейтингу «Топ 200 Україна» піднявся з 75 позиції на 28, за світовим рейтингом «Webometrics» – зі 124 місця 19, за консолідованим рейтингом ЗВО України – з 37 позиції на 22.