Завершальний акорд ювілейного тижня факультету філології та журналістики – літературно-історична прогулянка осіннім Луцьком, яку організувала кафедра української літератури – «Творімо культурні традиції Волині разом» (відвідини культурно-історичних атракцій міста).
Як це було? У режимі офлайн, на свіжому повітрі, з дотриманням усіх протиепідемічних норм.
Ми пройшлися вулицею Лесі Українки (колишнею Ягеллонською), «випили кави» із Костем Шишком, дізналися про стару бруківку-трилінку, зупинилися на хвильку у «Зоряному» сквері, потиснули руку луцькому кликунові, який зустрічає гостей на розі вулиць Лесі Українки та Сенаторки Левчанівської, натішилися осіннім листопадом біля колишнього монастиря тринітаріїв (нині – військовий госпіталь), потішили око новочасними муралами, згадали цукерню італійця Цезаре Розаліні, помилувалися старими будинками Кронштейнів (один із них сьогодні – будівля Луцького медичного інституту). На Братському мосту вели мову про Луцьке Хрестовоздвиженське братство, братську школу, Хрестовоздвиженську церкву. Піднялися на пагорб, до місця колишньої площі Ринок, де колись була луцька ратуша. Перепочили під аптекою-музеєм. Поговорили про мультикультурну та мультинаціональну історію древнього Лучеська. Віддали шану родині Косачів біля будинку, де колись вони проживали, уявили маленьку Лесю, яка бігала тут дитиною. Звернули до лютеранської кірхи – одного з головних храмів німецьких колоністів Волині, згадали про луцьких караїмів. Спустилися до будинку луцького «Гауді» – Миколи Голованя, аби послухати легенди, пов’язані з цим містичним місцем. Ну і, звичайно, почимчикували (уже трохи втомлені) до замку Любарта. Приміряли корону княгівни! Нашій Христині Іващишин, студентці ІІІ курсу спеціальності україністика, вона підішла якнайкраще! Нова княгиня Луцького замку?
На кожній зупинці студенти, викладачі, батьки студентів читали вірші про Луцьк, Волинь, Полісся Данила Братковського, Лесі Українки, Олени Пчілки, Юрія Косача, Євгена Маланюка, Костя Шишка, Дмитра Павличка, Петра Маха, польських письменників із групи «Волинь» (Стефана Шайдака, Чеслава Янчарського, Юзефа Чеховича), власні вірші декламував Віктор Яручик.
Втомлені, але наснажені позитивною атмосферою – тут таки «луцько»!!! – ми не хотіли повертатися додому. Було дуже цікаво, комфортно та затишно. І все завдячуючи нашій всезнаючій Тетяні Яцечко-Блаженко, яка провела цікаву екскурсію, розповіла неймовірні історії, легенди та таємниці міста, у якому добре жити, навчатися, працювати, любити!
Окрема подяка студентам і колегам-викладачам, що знайшли час у суботу долучитися до прогулянки містом – змістовної, приємної, корисної!
«Луцько»
Час уповільнений до зустрічі в офлайні.
По всіх потопах – допотопний час.
І надто православні сповідальні
між кірх, костьолів, синагог, кенас.
Анахронічний брук центральних вулиць –
по ньому ще так тихо ходить дощ.
Кликун із бронзи кревний як прибулець
серед неоново-кленових площ.
І Замок має ятку на базарі –
справляє крам туристам з перших рук.
І тварі, і примарі – тут по парі.
Стир вигинається у інстаграмний лук.
Тарас і Леся сплутали локації,
вино в кав’ярнях п’ється і вірші.
Не місто, а суцільна провокація,
і стільки всього нуртиться в душі.
І стільки простору – що вибухають крила,
а розминутись – аж ніяк – завузько!
Куди б я звідси тільки не ходила –
Я тут удома. І мені тут ЛУЦЬКО!
(Автор поезії Ольга Ольхова).
Олена МАЛАНІЙ,
доцент кафедри української літератури