Відбувся круглий стіл «Розбудова Волинського університету як вияв державотворення» | Волинський національний університет імені Лесі Українки

У ВНУ імені Лесі Українки відбувся круглий стіл «Розбудова Волинського університету як вияв державотворення». Захід був присвячений 30-й річниці утворення Волинського державного університету.

Розпочалося дійство з вшанування пам’яті Героїв України, які віддали своє життя у боротьбі з російським агресором, а також діячів, які зробили внесок у розвиток ЗВО, але, на жаль, не дожили до його 30-річного ювілею.

У круглому столі взяли участь Лесині люди, які працювали в Університеті у 90-х роках, і ті, які працюють тут сьогодні.

Крім ректора Анатолія Цьося, проректора з навчальної роботи та рекрутації Юрія Громика, проректорки з науково-педагогічної роботи та міжнародної співпраці Людмили Єлісєєвої, проректорки з навчально-виховної роботи та комунікації Наталії Благовірної, поговорити про найстарший і найбільший заклад вищої освіти Волині прийшли проректор з навчально-наукової роботи НУ «Острозька академія», професор Петро Кралюк; докторка філологічних наук, професорка кафедри української мови, дружина першого ректора Університету Анатолія Свідзинського Маргарита Жуйкова; кандидати філософських наук Володимир Поляков і Віктор Пенько; кандидат історичних наук Микола Півницький; завідувач кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури Сергій Романов; завідувач кафедри історії України та археології Володимир Баран; директорка Навчально-наукового фізико-технологічного інституту Галина Мирончук.

У вступному слові ректор Анатолій Цьось привітав присутніх із річницею та подякував усім працівникам, які в той чи той час спрямували максимум зусиль для розвитку ВНУ імені Лесі Українки.

«Розвиток Університету відбувається за рахунок сильних кадрів і наукових шкіл. Сучасний стан закладу високий тому, що ми маємо наукові школи під керівництвом докторів наук. Завдячуючи їм ми потрапили в 10-ку найкращих класичних ЗВО України, стали 17-ми у консолідованому рейтингу серед усіх закладів освіти України. Життя не зупинилося, високих результатів не тільки важко досягти, а й утримувати. Робота колективу спрямована на подальший розвиток. Дуже хочеться, щоб наші діти, внуки, правнуки вчилися в Університеті й нам не було соромно за нашу роботу на тій чи тій посаді», – сказав Анатолій Васильович.

Модератор заходу Юрій Громик зазначив, що 30-річчя від Наказу Президента України про утворення Волинського державного університету – небуденна подія, та закликав присутніх поділитися спогадами про розбудову закладу.

Колишній декан факультету україністики Петро Кралюк пригадав, що становлення ЗВО відбувалося непросто, але визначальну роль зіграли Ігор Юхновський і Микола Жулинський, які почули аргументи ініціативної групи. Також Петро Михайлович зауважив, що титанічну роботу виконував і перший ректор Анатолій Свідзинський.

Колишній очільник кафедри історії філософії та культури й Інституту соціальних наук Володимир Поляков розповів, що за часів Радянського Союзу при озвучуванні ідеї організації університету в Луцьку всі розуміли, що така інституція об’єктивно діятиме на користь українства, а проросійські сили не могли цього допустити, відтак носії та прихильники ідеї піддавалися обструкції.

Проте згодом соціально-політична ситуація докорінно змінилася і з’явився прогрес у справі. «Організацію Волинського університету потрібно розглядати у контексті здобуття Україною незалежності та поступу до кола свобідних, високорозвинених і демократичних держав світу», – сказав Володимир Поляков. Він додав, що серед тих, хто активно долучився до постання університету на Волині, потрібно згадати В’ячеслава Чорновола, Андрія Бондарчука, Олександра Гудиму, Геннадія Кожевнікова й інших активістів, колективи Луцького автозаводу, редакцій волинських газет, австралійську діаспору українців.

Колишній декан правничого факультету Віктор Пенько пригадав, як відбувалося заснування та становлення очолюваного ним структурного підрозділу. Науковець підкреслив, що вже 1985 року в кулуарах велися розмови про плани організувати університет на базі інституту, але на противагу окремі люди просували думку про те, що «краще кращий педінститут, ніж гірший університет». Ідеї створення правничого факультету, як і ідеї створення університету, важко сприймалися.

Доцент кафедри археології, давньої та середньовічної історії Микола Півницький, який свого часу очолював факультет соціології та психології, пригадав, що мрії про те, щоб корпус обкому слугував для студентів, були у нього та його колег давно. «1964 року, готуючись до літньої сесії у парку Лесі Українки, я дивився на корпус обкому і думав, як би гарно було, коли б наш педінститут розташовувався у цій будівлі. Я ніколи не міг подумати, що 1991 року я зі своїми студентами буду “брати” це приміщення», – пригадав Микола Півницький. «Я дуже радий за Університет, його розвиток. Він став окрасою Волині й ми можемо тільки гордитися тим, що маємо», – резюмував Микола Дементійович.

Пригадала свої перші роки в Луцьку Маргарита Жуйкова, яка 1993-го приїхала на Волинь із Криму зі своїм чоловіком Анатолієм Свідзинським, першим ректором Університету. Маргарита Василівна зазначила, що історія, яка згодом привела її з чоловіком до Луцька, розпочалася не 1993-го, а в 1946–1947 роках у Львові. Саме там Анатолій Свідзинський познайомився з Ігорем Юхновським, який у 90-х запропонував Анатолієві Вадимовичу працювати в Луцьку. «Це була несподівана пропозиція не тільки через те, що потрібно було переїхати. Йшлося про дуже відповідальну роботу», – пригадала Маргарита Жуйкова.

Після розповідей про розбудову Університету та внесок Анатолія Вадимовича Маргарита Василівна привітала зі святом усіх працівників закладу, побажала добре відпочити за літо для подальшої ефективної праці на благо ВНУ імені Лесі Українки.

На завершення заходу проректорка з науково-педагогічної роботи та міжнародної співпраці Людмила Єлісєєва розповіла про розвиток науки в ЗВО та наукові школи, які сформувалися за час існування закладу. До розповіді про становлення філологічної, історичної та фізичної наукових шкіл долучилися Сергій Романов, Володимир Баран і Галина Мирончук.