1 квітня свій день народження відзначає знаковий митець Лесиного краю ‒ визначний український композитор, музикознавець, фольклорист, диригент-хормейстер, педагог, письменник-публіцист, заслужений діяч мистецтв України, лауреат трьох обласних мистецьких премій, почесний професор Волинського національного університету імені Лесі Українки Мирослав Стефанишин.
Песимістичні приказки «Літа беруть своє» та «Старість – не радість» – не для Мирослава Степановича. У свої поважні роки він залишається бадьорим, невтомним, сповненим нових ідей, планів і такої жаги та готовності до втілення їх у життя, якій може позаздрити багато хто з молодих. Плідний Маестро в усіх видах творчості. Результат цієї плідності одразу впадає у вічі, коли чуєш нову пісню чи читаєш його музикознавчі статті, публіцистичні роздуми й спогади про мистецтво та митців, із якими панові Мирославу випало і нині випадає співпрацювати. Творчий доробок Мирослава Стефанишина ‒ яскравий приклад того, як талант, збагачений розмаїтим життєвим досвідом і притаманним композиторові оптимізмом, може сягти тієї високої «планки», над якою не владні ані вік, ані малорадісні особливості нашого сьогодення.
За плечима у Маестро – дві пережиті історичні епохи (польське панування та радянські часи), але і в нинішній період, пов’язаний із драматичними реаліями утвердження Незалежності, він так само активно живе і творить, сповна являє свою чітку громадянську позицію й дивує сучасників різноманітністю мистецького обдарування. Починаючи з юнацького освідчення в любові Лесі Українці ‒ пісні «Давня весна», ‒ й далеко не завершуючи найновішим витвором ‒ складеною на основі публікацій у соцмережі «Facebook» книгою статей, спогадів й есеїв «Мої творчі осяяння в просторі інтернету», що побачила світ наприкінці минулого року і вже отримала чимало захоплених відгуків, Мирослав Степанович, образно кажучи, впевнено йде обраною дорогою і хтозна, які ще осяяння чекають його попереду.
Народжений у багатющому на фольклорні традиції галицькому краї, композитор гранично зріднився з не менш знаковою в цьому плані Волинню, якій присвячено безліч зворушливих мелодій, серед яких ‒ славнозвісна «Я ‒ Мавка» на вірші Олександра Богачука. Нині, завдяки чудовій, яскравій академічній інтерпретації талановитої співачки Ірини Котлицької, цей твір здобув нове життя у виконанні зі сцени, в аудіо- та відеозаписах. Загальний же доробок митця вражає і якісно, і кількісно ‒ понад 500 музичних творів, приблизно стільки ж обробок, перекладень, аранжувань творів різних авторів і зразків пісенного фольклору, 7 публіцистичних книг, публікації у різноманітних пісенних збірниках, близько 2000 записаних українських народних пісень.
Із роси та води, дорогий Маестро! Зичимо доброго здоров’я, переможного миру, щастя, достатку, натхнення, нових пісень, книг, альбомів, многих і благих літ. Хай кожен рік означиться вагомими життєвими та творчими успіхами!