Перейти до основного вмісту
Заяць

Більшість наших випускників ще з дитинства мріють опанувати професію журналіста: бути в центрі найважливіших подій, тонами поглинати нову інформацію. Визначившись із майбутньою професією, без вагань обирають ВНУ імені Лесі Українки. Яна Заяць, ексведуча телепередачі «Ранок Нової Волині», поділилася з нами своїми спогадами про студентське життя та планами на майбутнє.

– Яно, Ваш вибір професії був дитячою мрією, юнацьким захопленням чи зваженим вибором? Що найбільше вплинуло на вибір фаху журналіста?

– Це був зважений вибір. Підштовхнула до вибору професії сестра. І я вирішила, а чому б і ні? Тим паче, там немає математики (сміється, – прим. авт.).

– Що можете сказати про студентське життя на ФФтаЖ? Поділіться найцікавішими моментами.

– Студентське життя було прекрасним. Нові знайомства, викладачі, профільні цікаві предмети… Усе було вперше і так незвично.

Найбільше запам’яталося есе на І курсі, яке я написала про смітник. Його визнали найкращим (сміється, – прим. авт.). Усі одногрупники досі пам’ятають про нього. Репортаж про голуба – теж дуже оригінальне завдання від викладача.

– Як проходило навчання? Чи були викладачі, які справили найбільше враження та надихали?

– Були і злети, і падіння. Навчалася спокійно до початку сесії. Потім це був цікавий квест, який інколи тягнувся до третьої перездачі. Щодо викладачів, то найбільше запам’яталися, звичайно, профільні, які навчали впродовж 5,5 років. Усі були як велика родина – підтримували, допомагали, любили й оберігали.

– Які професійні важливі якості Ви здобули на факультеті філології та журналістики? Як це допомагає Вам сьогодні?

– Чесність – це найголовніше для журналіста. Інформацію перевіряю мінімум у трьох джерелах. Я завжди читаю одну і ту саму інформацію на різних ресурсах й аналізую, що правда, а що ні. Журналісти – це справді «4 влада». Багато людей не вміють аналізувати інформацію. І головна задача справжнього журналіста – донести лаконічно правдиву інформацію.

– Як змінилося Ваше життя після Університету. Яким став Ваш творчий шлях? Чи здійснили мрії та втілили плани?

– Якщо говорити про мрії, то ні, не здійснилися. Більше досвіду та практики – і вони обов’язково здійсняться.

Будучи студенткою ІV курсу, я пішла працювати на телебачення. Рік – безкоштовно, а вже потім мене офіційно працевлаштували. Була ведучою хіт-параду. Потім – ранкової програми. Я була на 100 % задоволена роботою, але відбулися зміни на телебаченні, тож змушена була звільнитися.

– Нині Ви працюєте за спеціальністю? Яку посаду обіймаєте?

– Ні, я не працюю за спеціальністю, тому що так склалися обставини. Але дуже сумую за своєю попередньою роботою. Сподіваюся, що повернусь у сферу журналістики.

Маю змогу працевлаштуватися у цій сфері, але сьогодні моя життєва позиція – не працювати на тих, хто диктує, якими мають бути новини та сюжети, а показувати те, що відбувається насправді.

– Ваша перша закордонна робоча поїздка. Що змінила в світогляді, роботі?

– На жаль або на щастя, ще не було.

– Із якими нюансами Ви стикалися під час побудови своєї кар’єри?

– Насамперед – працевлаштування після навчання. Чесно, мені пощастило, але знаю, як було складно влаштуватися на роботу деяким одногрупникам, «зеленим» студентам із багажем знань, але без практики.

Студенти-журналісти, які завершили навчання – це зазвичай безкоштовна робоча сила. Якщо пройдеш курс «молодого бійця», то тебе візьмуть через один рік на роботу.

Коли я вперше прийшла на роботу, то мені сказали: «Забудь усе, що вчили в Університеті. Тут усе по-іншому». Але насправді саме знання з профільних предметів мені і допомагали у роботі. Тому без теорії, як і без практики, ніяк.

– Які, на Вашу думку, головні чинники для досягнення успіху?

– Упевненість, цілеспрямованість і знання!

– Якщо б Ви писали автобіографічний роман, яку б назву він отримав?

– «Як у 20 встигнути все».

– Що хочете побажати студентам і викладачам?

– Студентам: починати працювати в сфері журналістики вже з І курсу. Не боятися проявляти себе. Хочете працювати на 1+1? Надсилайте резюме. Стукайте в усі двері та месенджери – вам обов’язково пощастить!

Викладачам: терпіння та розуміння.

Спілкувалася Світлана БОРТНІК

74 переглядів