![медики](/sites/default/files/styles/width_862/public/2023-02/IMG_3279.jpg?itok=ObqpoLQt)
Одна з конкурентних переваг Волинського національного університету імені Лесі Українки – академічна мобільність здобувачів освіти. Незважаючи на те, що медичний факультет – наймолодший структурний підрозділ ЗВО, роботу в напрямі академічної мобільності будують і тут. Здобувачі освіти мають змогу побувати не тільки в університетах України, а й за кордоном. Нещодавно студенти-медики відвідали Польщу. Ми вирішили поспілкуватися з ними та дізнатися деталі поїздки. Христина Мельник і Ярослав Андрійчук – студенти І курсу медичного факультету. Обоє молодих людей здобувають фах лікаря. Їхні історії схожі. Обоє в школі любили хімію та біологію і хотіли допомагати людям. Христина навчалася в Костопільському медичному фаховому коледжі на базі Рівненської медичної академії. Здобуті за два роки навчання знання допомагають дівчині й зараз. Студентка розповідає, що їй хочеться стати першим лікарем у її великій родині: «Зараз війна і потреба у висококваліфікованих медиках буде велика». ![]() Між багатьма медичними навчальними закладами дівчина обрала саме ВНУ імені Лесі Українки, бо тут медичний факультет порівняно молодий і тільки розвивається. «Я вирішила, що Луцьк близько до мого дому і я хочу долучитися до історії медичного факультету, домагатися, щоб у місті в перспективі був медичний університет», – із усмішкою мріє Христина. Її одногрупник Ярослав Андрійчук пригадує, що з дитинства цікавився всім, пов’язаним із природничими науками, займав призові місця на олімпіадах із хімії та біології різних рівнів. Не дивно, що новинка вступної кампанії 2022 року – Національний мультипредметний тест не став для хлопця викликом. Ярослав – двохсотбальник, усі предмети він склав на максимум. «Я теж обирав між багатьма університетами. Наш факультет доволі молодий. Я бачив, як він розвивається, і саме це мене змусило сюди вступити. Також зацікавили різноманітні програми з навчання за кордоном. Бачимо результат: ми стали учасниками такого стажування. Думаю, що це не кінець», – каже майбутній медик. Ярослав і Христина впродовж місяця навчались у Люблінському медичному університеті. ВНУ імені Лесі Українки отримав запрошення і між студентів обирали достойних кандидатів. Головною умовою було володіння мовами – англійською та польською. Українські студенти в Польщі потрапили до інтернаціональної групи. «Ми відвідували лекції, практичні заняття. Навчання дуже схоже до нашого», – розповідає Христина і пригадує, що їй дуже сподобався предмет «Клінічні навички». Під час його вивчення студенти можуть користуватися спеціальним обладнанням, здобувають практичні навички, навички поводження з пацієнтами. На одному із занять викладач зіграв роль пацієнта, на якому студенти проводили різноманітні маніпуляції. На думку Христини Мельник, це хороший досвід для отримання практичних навичок. Ярославові теж сподобалися заняття «Клінічні навички». «Цей предмет нам читали у спеціально відведеному корпусі. Загалом Люблінський медичний університет складається з п’яти корпусів, кожен із яких має певну спеціалізацію. На першому поверсі навіть є точна копія автомобіля швидкої допомоги, на інших поверхах – палати, реанімація», – пригадав Ярослав і додав, що такий центр симуляції створений для того, щоб студенти набували практичний досвід в умовах, наближених до реальних. Проблем із адаптацією не було. У хостелі, власниця якого – українка, переважно жили студенти з України. У навчальний процес Ярослав і Христина теж влилися без проблем. Їхні колеги з інших країн володіли англійською мовою на високому рівні і з ними було досить зручно комунікувати. Разом із луцькими медиками в польському ЗВО проходили стажування студенти із Тайваню, Таїланду, Іраку, Канади. «Ми з Христиною знаємо англійську, тому взаємодіяли без проблем. Теми були ті ж, що й у Луцьку, тільки англійська термінологія. Ми завжди спілкувалися англійською, а між собою – українською, як і інші студенти-земляки між собою. Наприклад, була досить велика група із Тайваню. Вони між собою спілкувалися рідною мовою, а з нами – англійською», – пояснив Ярослав. Наставники з польського ЗВО доступно пояснювали матеріал і були задоволені теоретичною базою знань Ярослава та Христини, але деколи радили допрацювати практичні навички. На думку Христини, основна причина – те, що в Україні на перших курсах у медичних навчальних закладах акцент роблять на теоретичній базі: «Ми на перших курсах отримуємо хорошу теоретичну базу знань, а практичні навички здобуваємо на старших курсах. Це добре, що ми розпочинаємо з вивчення будови тіла, всіх функцій тощо. Звичайно, що ми візьмемо до уваги поради польських викладачів і будемо допрацьовувати». Ярослав додав, що вони не мали змоги складати іспити в Польщі, але пригадав, що після лекцій писали тести з контролю знань, результати яких завжди були успішними. Місяць – порівняно короткий термін для того, щоб отримати освіту, але студенти-медики Лесиного університету задоволені, що їм пощастило взяти участь у такому стажуванні. «Насамперед ми побачили європейський рівень освіти, європейські технології – манекени, гаджети, інсталяції, стали свідками того, як у Польщі відбувається навчальний процес, як поєднуються теоретичні та практичні навички. Я не бачив нічого застарілого. Усе було максимально зручно пристосоване для роботи й навчання. На власні очі також побачив, як поляки піклуються про українців. Вони хочуть нам допомагати, питали нас, чи нам щось потрібно, чи щось турбує, тривожить. Викладачі на останніх лекціях бажали нам усього найкращого і перемоги у війні», – поділився спогадами Ярослав Андрійчук. Христина Мельник підтримала колегу та розповіла, що всі викладачі знали про війну в Україні: «Вони наповнені інформацією. Люди не відштовхують інформацію про події за кордоном, розуміють усі проблеми та переймаються нашою бідою, часто питали, чи немає поганих новин». Із польських одногрупників Ярослав і Христина найбільше спілкувалися з колегами із Тайваню, дівчиною із Канади та хлопцем із Іраку. «Ми дуже добре спілкувалися з дівчинкою з Канади, вона нам допомагала у навчанні. Також подружилися з хлопцем із Іраку. Вони завжди були раді нам допомогти», – каже Христина. Ярослав запевнив, що з усіма одногрупниками вдалося налагодити тісний контакт, обмінятися даними. Медики з різних країн підтримують спілкування. «Під кінець навчання ми робили багато спільних фото і маємо дуже багато приємних спогадів», – пригадала Христина. Студентка з Канади цікавилася Україною та розвіювала міфи про те, що люди з іншої півкулі не знають нічого про країни Європи. «Іноземці цікавилися нами як особистостями, питали, чи ми їдемо в безпечні місця. Це питання задавали студенти з Тайваню, бо їм знайома ситуація напруги», – розповів Ярослав. Христина та Ярослав кажуть, що в подальшому теж долучатимуться до подібних програм, щоб побувати в іноземних навчальних закладах, і радитимуть знайомим вступати на медичний факультет ВНУ імені Лесі Українки, щоб розвивати його. Ярослав підсумовує, що медичний факультет Університету має хороші перспективи для розвитку: «Саме за бажанням викладачів донести матеріал, за теоретичним складником наше навчання майже не відрізняється від європейського. Бачачи Люблінський університет і його інфраструктуру, я дізнався, що основний ривок у розвитку відбувся впродовж останніх десяти років завдяки коштам спеціальних європейських фондів. Думаю, що після перемоги і наш заклад зможе розвиватися такими темпами, а ми йому допом ![]()
Спілкувався Андрій ПЕТРУШКО Фото Дмитра БАЙДИ, ![]() |