Юлія Пастернак і Дарія Левчук закінчили І курс спеціальності 022 Дизайн ВНУ імені Лесі Українки. Уже з перших тижнів навчання дівчата потоваришували, а Університет став для них другим домом. Зустрічаємося зі студентками в стінах, де вони здобувають «скіли» і навички для подальшого професійного росту. Під час розмови вони не шкодують позитивних фідбеків про викладачів, ЗВО та навчальний процес.
– Дівчата, ви провели рік в Університеті. Давайте пригадаємо як ви тут опинилися. Чому обрали кафедру дизайну?
Дарія: «Я ще зі школи хотіла бути дизайнером, тому спеціальність довго не обирала. Лише заклад вищої освіти. Розглядала багато різних варіантів, але мене зацікавив Університет імені Лесі Українки, адже в ньому спеціальність 022 Дизайн нова. Дуже вагому роль грає слово «сучасність». Поки навчалася, я зрозуміла, що тут дійсно новаторські методи навчання, цікаві й не нудні завдання».
Юлія: «Я не знала, що буду дизайнером. Обирала між творчими професіями, точні науки – це взагалі не моє. Тому шукала, де я можу знайти себе, розвиватися і де мені буде добре. Луцьк географічно розташований дуже близько до дому. Мій вступ припав на період повномасштабної війни. Думаю, що 2022 року багато хто орієнтувався на те, щоб університет був неподалік. Коли я вступила до ВНУ імені Лесі Українки, то зрозуміла, що це моя сім’я, мій новий дім і мені тут дуже добре. Думаю, що не знайти місця, де б я почувала себе краще».
– Кафедра дизайну достатньо молода і за кадровим складом, і з огляду на те, що вона створена порівняно недавно. Це допомагає в навчанні?
Дарія: «У наших викладачів сучасні погляди на життя, дизайн і творчість. Вони нас дуже мотивують і роблять це вміло та професійно. У нас виникає бажання вчитися. Наші викладачі не обрубують крила, а надають їх. Вони всі дуже класні. Із жодним не було конфліктів і непорозумінь. Завідувач кафедри Дмитро Авраменко з нами на одній хвилі, разом придумуємо різні проєкти».
Юлія: «Наші викладачі нам як друзі».
– На мою думку, на таких спеціальностях як дизайн дуже важливо розвивати свій творчий потенціал, те, до чого вже є хист.
Дарія: «Нам дають багато практичних завдань. Вони не завжди суперлегкі, але ці завдання нас розвивають, ми рухаємося вперед. Завдання завжди цікаві, ми можемо проявити свій хист і фантазію. Окремо хочу зазначити, що нам не ставлять жодних рамок. Це не знижує наш творчий потенціал».
Юлія: «Окрім того, ми отримуємо велику підтримку. Якщо щось не виходить, можна підійти до викладача і він обов’язково все пояснить».
– Для людей, які не в курсі, розкажіть про навчання.
Юлія: «У нас цілий рік була “Композиція”. Ми набули багато скілів, там усе поєднано. “Живопис” і “Рисунок”, “Колористика” були перші пів року. Там ми розвивали свої навички зі знання кольору. Із кожним роком і курсом у нас змінюються дисципліни, але всі вони актуальні та важливі».
Дарія: «У кожного видно великий прогрес у роботах. Це дуже важливо».
– У чому плюс для освітнього процесу – наявність вибіркових дисциплін?
Юлія: «Кожен прийшов на цю спеціальність за своїм. Хтось хоче бути дизайнером інтер’єру, хтось дизайнером одягу, а хтось графічним. Наявність вибіркових дисциплін допомагає обрати те, що знадобиться нам у майбутньому».
– «На мою думку, найголовніша місія Університету – зробити так, щоб його випускники були конкурентними на ринку праці. Як вважаєте, навички та знання, які ви здобуваєте тут, допоможуть вам працевлаштуватися?
Дарія: «Відчуваю, що ми вийдемо з Університету не просто з дипломом про вищу освіту, а з навичками, які допоможуть нам працювати за спеціальністю. Це дуже важливо».
– Розкажіть про створення мініатюри кафедри дизайну.
Дарія: «Ми хотіли зобразити нашу кафедру в мініатюрній формі. Тут поєднано всі напрями дизайну: є лабораторії для графічного дизайну, дизайну одягу й інтер’єру, аудиторія з мольбертами та невеличка бібліотека».
Юлія: «Ідею подала наша викладачка Марія Назарчук, а ми підтримали та втілили її в реальність. Це сталося максимально неочікувано. Ми зустрілися на зупинці, обговорювали різні ідеї і так з’явився задум втілити такий проєкт.
Спочатку задумка була, що він буде анонімний, а його автори – загадкою для всіх, але Дмитро Костянтинович сказав, що не треба ховатися. Наприклад, наша група досі не здогадується, що це були ми. Тепер маленьку таємницю розкрито».
– Наскільки сучасне матеріально-технічне забезпечення?
Дарія: «У нас молода кафедра і дуже сучасне обладнання та матеріально-технічне забезпечення, комп’ютерна аудиторія, графічні планшети, нові мольберти тощо».
Юлія: «Дійсно, комп’ютерна аудиторія дуже класно оснащена, там сучасні відеокарти. За який би комп’ютер ти не сів – не буде такого, що не працює якась програма чи пошкоджено якийсь файл. Усе на високому рівні. Крім того, нас не обмежують. Ми можемо працювати в будь-яких аудиторіях. Викладачі нас завжди підтримують».
– Чим вам запам’ятався перший рік навчання?
Дарія: «Окрім пар, то якісь милі моменти, коли ми влаштовували чаювання, хтось пік печиво, приносив і частував усіх. На Миколая ми обмінювалися подарунками. У цьому брала участь не лише наша група. Це дійсно запам’яталося. Загалом такі моменти запам’ятовуються. Ми дуже часто затримуємося допізна, бо тут хочеться бути».
Юлія: «У нас кожен день особливий. Прокинувся в поганому настрої, прийшов на кафедру – і в тебе усмішка від вуха до вуха. Часто буває, що коли в нас пари на 10-ту, ми приходимо на 8.30 і затримуємося до вечора».
Розмовляв Андрій МОШКУН
Фото Дмитра БАЙДИ