Актова зала головного корпусу ВНУ імені Лесі Українки на дві години перетворилася на світ англомовної кіноіндустрії. До Лесиного університету завітав британський режисер, критик і кінопродюсер Тоні Палмер.
Члена Королівського географічного товариства, почесного жителя Нового Орлеана й Афін і почесного професора ВНУ імені Лесі Українки представила завідувач кафедри прикладної лінгвістики Ірина Біскуб.
«На жаль, через пандемію COVID-19 торік ми не змогли насолодитися розмовою з Тоні Палмером. Проте маємо таку чудову нагоду зробити це зараз», – зазначила Ірина Павлівна.
Сам же поважний гість відразу почав розмову в жартівливому дусі, продемонструвавши, що його почуття гумору на високому рівні.
«Добрий день! Це єдині слова українською, що я знаю (сміється. – авт.). Чи всі мене чують? І, найголовніше, чи всі мене розуміють?» – зі щирою усмішкою запитав режисер.
Цим уродженець Лондона миттєво завоював симпатію студентів факультету іноземної філології, які дощенту заповнили залу. Ще б пак, далеко не щодня можна почути захопливу розповідь від носія англійської мови.
Тему для свого виступу Тоні Палмер обрав доволі популярну для сьогодення – обговорив концепції фільмів про легендарного шпигуна Джеймса Бонда. Зокрема, закцентував, що попри любов головного героя до цигарок, алкоголю та жінок, він був надзвичайно інтелігентним солдатом. Бо ж у які б непрості геополітичні перипетії Бонд не потрапляв, виходив із них завжди з честю.
Також відомий кінокритик висловлював свої міркування стосовно політики загалом, культури, науки, успіху, людських стосунків, життя й емігрантів.
«Коли кажуть, що емігранти не потрібні, це трішки неправильно. Насправді вони потрібні, причому в багатьох сферах життя», – зауважив англієць.
Поступово спілкування перейшло у формат «запитання – відповідь», під час якого гість схвально відгукнувся про українську музику й культуру загалом. Розповів про пригоди й процес створення документального портрета Ігоря Стравінського. Не оминув і теми України – Росії.
«Заради справедливості треба відзначити, що російські гроші роблять свою справу. Проте прогресивна частина англійців не толерантні до Росії. Ми можемо любити їхню кухню, їхню музику, але їхню політику – ні. Те, що за останні роки загинуло стільки людей – це жахливо», – підсумував Тоні Палмер.
Відділ інформаційної політики