![спогад](/sites/default/files/styles/width_862/public/2021-01/original-dsc6447.jpg?itok=oVHqUKX0)
Час летить неймовірно швидко. Ось уже чотири роки, як немає Романа Антоновича Арцишевського. Але з плином часу біль від цієї втрати не вщухає, а ще і ще раз спонукає задуматися, збагнути, якою була ця неординарна постать і який слід залишила в серцях і душах багатьох із нас. Особистість Романа Антоновича потужна, багатогранна, сильна, одержима, творча. Про Романа Антоновича важко писати в минулому часі, адже ми й досі часто подумки радимося з ним, звіряємо наші плани та прогнозуємо результати.
Роман Антонович після закінчення Московського університету імені Михайла Ломоносова в серпні 1979 року приїхав у Луцький педагогічний інститут працювати старшим викладачем кафедри філософії і політекономії й працював у рідному закладі до останніх днів свого життя. Він учив студентів розуміти філософські закони розвитку природи та суспільства, пізнавати і бачити світ через грані Істини, Краси та Добра. Невипадково й проблемою його наукових досліджень стала світоглядна освіта молоді.
Роман Антонович любив людей, вірив їм і творив добро. Він допомагав навіть тоді, коли його ще не встигли попросити про це. А ще він був великим майстром спілкування. Його годинами можна було слухати і на лекціях, і в позанавчальний час. Багато знав, багато читав…
Роман Антонович любив співати, особливо українські народні пісні. Любив поезію і сам писав вірші, складав казки. Захоплювався природою, багато подорожував… Понад усе любив життя…
Згадуючи Романа Антоновича, завжди думаємо «наш» або «мій». І це закономірно, адже кожен, хто знав його, вчився у нього або працював, пам’ятає його образ, його слова, його рухи, пам’ятає свого Романа Арцишевського.
Для мене Роман Антонович – викладач, керівник, науковий керівник. Але передовсім – УЧИТЕЛЬ, бо вчив жити, працювати, творити, мислити…
Дорогий Романе Антоновичу! Сьогодні, у ці непрості часи, так не вистачає Вашої внутрішньої чарівності, оптимізму, душевного тепла та благородства…
Ми намагаємося своїми справами, працею, відповідальністю не підвести Вас… Світла пам’ять про ЛЮДИНУ, ВЧЕНОГО, ПЕДАГОГА, ЖИТТЄЛЮБА завжди буде в наших серцях.
Євгенія ДУРМАНЕНКО