![Заяць](/sites/default/files/styles/width_862/public/2022-06/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%97%D0%B0%D1%8F%D1%86%D1%8C2.jpg?itok=VGpD5EFs)
Марина Заяць – магістр психології.
Місце роботи. Починаючи з 2020 року – Комунальний заклад «Луцька загальноосвітня школа І–ІІІ ступенів № 13 Луцької міської ради».
Посада. Психолог.
Досвід. «Психологія так чи інакше захоплювала мене ще з дитинства. Батьки цікавилися соціонікою, а я мимоволі долучалася, не розуміючи до кінця, про що йдеться, намагалася розібратись у різноманітті людських характерів, міркувала над переживаннями та мотивами друзів, знайомих, улюблених героїв. Потім у старших класах школи ми мали факультатив “Основи психології” і я зрозуміла, що це – саме воно, саме те, що мене так цікавило, саме те, чому хочу себе присвятити.
![Заяць](/sites/default/files/inline-images/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%97%D0%B0%D1%8F%D1%86%D1%8C.jpg)
Вступаючи на факультет психології ВНУ імені Лесі Українки, я точно знала, навіщо туди йду, але навчання не просто виправдало мої очікування, але й набагато перевершило їх. Студентські роки були чудовими, надзвичайно цікавими, змістовними, а емоційно – дуже затишними. Я обожнювала вчитися, пізнавати нове, розширювати власні горизонти, все глибше і глибше пізнавати психологію, все тонше розуміти себе і світ навколо. Почувалася на рідному факультеті, як удома, завжди знала, що викладачі зрозуміють, підтримають і допоможуть, зроблять для студентів усе можливе. На факультеті панувала чудова атмосфера взаємоповаги, наснаги та спільної любові до науки. Коли довчилася й отримала диплом магістра з відзнакою, то було радісно вирушати в майбутнє, але водночас шкода, що вже все завершилося.
Зараз психологія займає величезне місце і значення у моєму житті. З одного боку, особисте. Це можливість розуміти, що і чому ти відчуєш, що з цим робити, як стабілізуватись і повернути рівновагу, як пережити важкі моменти і знову йти вгору, як будувати навколо себе й у власному житті гармонію. З іншого – професійне. Це можливість допомагати і підтримувати, бути тим, до кого завжди можна прийти і відкритися, знаючи, що тебе приймуть і зрозуміють.
![Заяць](/sites/default/files/inline-images/%D0%9C%D0%B0%D1%80%D0%B8%D0%BD%D0%B0%20%D0%97%D0%B0%D1%8F%D1%86%D1%8C1.jpg)
Я працюю у школі і бачу, що дуже часто діти відчайдушно потребують саме такої людини. Коли малеча зустрічає тебе в коридорі і біжить обійматися, коли голкастий підліток приходить у сльозах і каже: “Я можу розказати тільки вам”, ти розумієш і відчуваєш, що працюєш недаремно, що робиш щось дуже потрібне і знаходишся там, де мусиш бути. Особливо зараз, коли так важко, важливо відновлювати сили, віднаходити рівновагу і триматися в умовах воєнного часу.
Ще багато сходинок попереду, ще багато чого треба навчитись, однак я точно знаю, де бути і куди йти – і дуже вдячна факультету психології за те, що як випускниця бакалаврату й магістратури знайшли своє місце і власний шлях».
Кафедра педагогічної та вікової психології