Сьогодні, 10 березня, на факультеті психології та соціології відбувся круглий стіл «Психологічні погляди та ідеї Тараса Шевченка».
Це нагода вшанувати пам’ять генія українського народу, глибинну творчість, яка не втрачає своєї актуальності й сьогодні. Студенти переглянули фільм про психологічний портрет митця, що дало їм змогу краще пізнати глибину слова та мудрості Кобзаря.
Тарас Шевченко був тонким знавцем людини, її серця, душі. Його погляди знайшли вияв і в художніх творах, і в певних висловлюваннях на психологічні теми.
Із доповідями на цю тематику виступали студенти ІІІ курсу Аліна Росинюк, Юлія Хвесик і Лілія Ляшко. Зауважено, що у багатьох підручниках із психології у розділі «Розвиток психологічної думки в Україні» так чи так розкрито психологічні та педагогічні розмірковування Тараса Шевченка.
Свого часу відомий український психолог О. Скрипченко наголошував, що психолого-педагогічні погляди Тараса Шевченка охоплюють потреби всебічного розвитку дитини. Це, зокрема, проблеми дошкільного виховання, позашкільної освіти, самовиховання. Поет вважав, що освіта – суттєвий чинник поступу та культури народу, вона має бути національною. Важливе значення у навчанні, на думку Т. Шевченка, має й історія як національно-виховний засіб. Вона повинна виховувати в учнів любов до України. Психолого-педагогічні ідеї Тараса Шевченка охоплюють і проблеми естетики, релігійних засад виховання, розвитку сили волі, почуттів людини.
Тарас Шевченко цікавився психологічними проблемами і не раз їх обговорював зі своїми однодумцями. У його щоденнику (запис від 21 квітня 1858 р.): «…з театру зайшов до Білозерського. Від розмови про минуле і майбутню долю слов’ян ми перейшли до психології. І просиділи до трьох годин ранку...»
Тарас Григорович прекрасно усвідомлював усю складність психічного життя людини, безкрайність і різноманітність його проявів. «Як небо блакитне – нема його краю, так душі почину і краю немає», – говорив він у пролозі до «Гайдамаків» .
Дуже важливі його міркування й про надію та її роль у психічному, моральному житті. Багато уваги поет відводить також індивідуальним особливостям людської психіки, що виявляються у спрямованості та характері. Важливо наголосити на тому, що погляди Т. Шевченка на людську психіку глибоко оптимістичні, пройняті непохитною вірою в майбутнє щастя людей і переконанням, що люди не народжуються злими, а стають такими під впливом життєвих умов.
Тарас Шевченко неодноразово у поетичній формі ставив питання про сутність людського життя, його смисл, труднощі, осягнення життєвого призначення. Саме слово – носій істинної думки. Підкреслюючи складність і суперечливість психіки людини, поет вказував на нерозгадані таємниці та підкреслював провідну роль знань, думки та розуму в оволодінні власним життям. Велику роль Тарас Григорович відводив любові, оскільки саме вона допомогла йому зберегти самого себе, душу та власну людську гідність.
Під час роботи круглого столу також відбувся перегляд й обговорення документального фільму про психологічний портрет митця «Таємниці Генія Шевченка».
Психологічні ідеї Тараса Шевченка і сьогодні зберігають свою цінність. Вони слугують побудові того суспільства, про яке мріяв і за яке боровся великий геній Української держави.
Михайло КОЦЬ,
кандидат психологічних наук, доцент,
заступник декана з виховної роботи
факультету психології та соціології