26 жовтня на факультеті філології та журналістики Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулася зустріч зі знаним поетом, прозаїком, філософом, членом Волинського осередку Спілки християнських письменників України Олегом Берманом (Лесем Костичем). Поважного гостя представив присутнім декан факультету, доцент Юрій Громик, а модератором дійства був літературний критик, член Національної спілки письменників України Ігор Ольшевський.
У вступному слові пан Ігор окреслив основні віхи біографії О. Бермана, відзначив багатющий життєвий, педагогічний, журналістський і літературний досвід письменника, на якого свого часу звернула увагу славнозвісна Ірина Вільде. Роботу Олега Костянтиновича над творами духовної тематики ведучий назвав воістину подвижницькою, навівши як приклад його «Ділоги з Христом», які стали своєрідним віршованим посібником із християнської етики (власне з них і почалося викладання цього предмета у школах Волині в середині непростих 90-х років), а відтак надав слово самому письменнику.
Олег Костянтинович з болем говорив про війну, яка точиться нині на Сході, про далеко не радісну ситуацію в Дніпрі (колишньому Дніпропетровську, звідки походить поет), про свою літературну працю, і, оскільки зустріч була одночасно (і насамперед) презентацією його віртуального роману у віршах «Сарматка», зосередився найбільше на цьому оригінальному творі, унікальному і за обсягом, і за жанром (у віртуальному романі діють реальні постаті й описуються реальні історичні події, при яких присутній сам автор… у своїх попередніх втіленнях). Це, либонь, перший суціль герменевтичний роман, де нерідко в одній строфі, навіть в одному рядку тісно переплітаються релігія, філософія та історія, минуле, сучасне й майбутнє. Кожна глава «Сарматки» є викінченим твором. Зрештою, на якій сторінці б не відкрив книгу, її вже можна починати читати. Розповідь про «Сарматку» супроводжувалася читанням найхарактерніших фраґментів роману у виконанні як автора, так і ведучого.
Торкнувся пан Олег і доволі незвичної для багатьох царини, повідавши про власні духовні практики, які дають йому змогу проникати у віддалені в часі епохи, але чи не найбільше апелював він до творчої молоді, закликаючи не притлумлювати в собі дані Господом таланти, а писати, писати, писати… А ще – бути людиною вертикального мислення (себто спрямованою до Небес, до Бога – на противагу тим, які мислять «горизонтально», живучи сьогоднішнім днем).
Прозвучала також думка про доцільність, ба навіть необхідність викладання предмета «Християнська етика» у вищих навчальних закладах України, зокрема й у Лесиному виші.
Максим КИРИЛЕНКО,
Фото автора
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело