21 березня з нагоди Всесвітнього дня поезії в педагогічному інституті відбулася літературна година «Подорож у світ поезії», яку підготували другокурсники спеціальності «Дошкільна освіта».
«Поезія, – сказано в рішенні ЮНЕСКО, – може стати відповіддю на найгостріші та найглибші духовні питання сучасної людини, але для цього потрібно привернути до неї широку суспільну увагу…»
Студенти вдало дібрали вірші сучасних письменників, щоб силою поетичного слова розкрити зміст вічних проблем: щастя, любов, кохання, дружба, мир… Виразне, емоційне та щире декламування віршів сколихнуло душі присутніх, але найбільше всіх вразила поезія Надії Ковальчук про сучасні події в Україні.
А на моїй рідній землі ворог панує.
Страшними гарматами нашу землю плюндрує.
Гинуть сини, брати і батьки –
Забирають рідних у нас вороги.
Чекає мати сина щодня і щоночі,
Не висихають червоні, заплакані очі.
Сидить коло віконця, задивилась на зірку,
Незчулась та й задрімала на хвилинку.
Сниться їй небо, чисте, голубе.
Стежина – по ній хтось іде.
Закололо серце, навернулись сльози.
– Невже це син?! Син мій на дорозі!
Сину мій, як я тебе чекала.
Знала, день і ніч виглядала.
– Мамо моя рідна! Моя рідна нене!
Не треба більше чекати на мене.
Не чекай мене, мамо, я не повернуся.
Безіменний, вбитий, я далеко залишуся.
Не плач, моя мамо, досить сльози лити.
Тобі далі потрібно без мене жити.
Сядь біля віконця, подивись на небо.
Я зіркою яскравою світитиму на тебе.
Колись прийде час, зацвіте Україна.
Колись прийде час, не поховає мати сина.
Дай нам, Боже, сили все це пережити.
Нашу рідну Україну понад усе любити,
Щоб пісень співати, ворогів не мати.
Нашу світлу Батьківщину гарно прославляти.
Надія КОВАЛЬЧУК,
ІІ курс, педагогічний інститут
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело