Цьогоріч 2 лютого колишньому ректорові Університету імені Лесі Українки Богданові Заброварному (1936–2010) виповнилося б 85. На жаль, уже майже 11 років його немає з нами…
У 85-ту річницю від дня народження Богдана Йосиповича хочемо згадати добрим словом шанованого професора та розповісти сучасним студентам про життєвий шлях видатного волинського науковця та педагога.
У багаторічній історії Волинського національного університету імені Лесі Українки було багато талановитих викладачів, відомих учених і педагогів. У цій когорті особливе місце належить Богданові Йосиповичу Заброварному, волинському історикові, кандидатові історичних наук, професорові, ректорові, завідувачеві кафедри та просто яскравій особистості з потужною позитивною енергетикою. Його настанови, поради та просто добре слово колеги та випускники згадують досі.
Богдан Заброварний народився 2 лютого 1936 року в селі Мальговичі Старосамбірського району Львівської області, де проживав із родиною до 1947 року. Після навчання в школі проходив службу в армії. Коли довелось обирати фах, він вирішив пов’язати своє життя з історією і став студентом історичного факультету Львівського державного університету імені Івана Франка, який успішно закінчив 1963 року.
Свою педагогічну діяльність Богдан Заброварний розпочав саме на Волині. Після закінчення закладу вищої освіти він працював спочатку викладачем історії Луцького загальнонаукового факультету Львівського університету. Потім вступив до аспірантури, захистив дисертацію й отримав науковий ступінь кандидата історичних наук.
Одна зі знакових сторінок у біографії Богдана Йосиповича – це, безумовно, його ректорство. 1989 року його обрали ректором Луцького державного педагогічного інституту імені Лесі Українки. За час управління закладом йому вдалося продовжити важливу роботу над тим, щоб перетворити Луцький педінститут на Університет, зміцнити матеріальну базу та кадровий склад. Він здійснював це за заповітом попереднього ректора й організатора освіти на Волині Нестора Володимировича Бурчака, який рано пішов із життя.
1993 року в зв’язку з реорганізацією педінституту у Волинський державний університет імені Лесі Українки наказом Міністерства освіти України Богдан Заброварний затверджений як радник ректора.
Упродовж 1994–2001 років Богдан Йосипович обіймав посаду завідувача кафедри вітчизняної історії, а з 2001 по 2010 роки – посаду завідувача кафедри давньої і нової історії України на тогочасному історичному факультеті.
Указом Президента України 1997 року йому присвоєно почесне звання заслуженого працівника народної освіти України. Серед нагород і відзнак Богдана Заброварного – республіканська Премія імені Дмитра Яворницького, Почесна грамота Президії Верховної Ради. Також професор – член-кореспондент Української академії історичних наук.
Богдан Йосипович брав активну участь в організації та роботі міжнародних, усеукраїнських, регіональних й обласних наукових конференцій; був автором понад 50 наукових праць, які стосувалися питань історії Першої світової війни, селянства України, депортацій українського народу в роки Другої світової війни, розвитку освіти та науки на Волині. Під керівництвом Богдана Заброварного підготовлено й успішно захищено три кандидатські дисертації.
Незважаючи на свою зайнятість, він активно поєднував педагогічну, наукову роботу з активною громадською діяльністю. Це була надзвичайно чуйна та толерантна людина, яка зуміла згуртувати і спрямувати колектив на виконання завдань, які в складний час кризи в суспільстві мали забезпечити функціонування навчального закладу, збереження матеріальної бази та кадрового складу. Він на високому рівні вів викладацьку та наукову роботу, читав лекції на різних факультетах Університету.
У серпні 2010 року Богдан Заброварний пішов із життя, залишивши по собі добру пам’ять як педагог-наставник, учений, громадський діяч і вірний друг.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО