26 лютого в Коледжі технологій, бізнесу та права СНУ імені Лесі Українки відбувся літературно-музичний вечір «Я син народу, що вгору йде…», присвячений 160-й річниці від дня народження та 100-річчю від дня смерті І. Я. Франка.
Іван Франко – геній української нації, розум і серце українського народу, вогонь в одежі слова, невтомний Каменяр, титан праці, вічний революціонер, гігант людської думки, український Мойсей, співець свободи, безсмертний син безсмертного народу, вічно живий, наша гордість і слава. Цими словами український народ висловив захоплення своїм великим сином.
Франко був одним із небагатьох, хто обстоював політичну самостійність України. Були сумніви, були розпачі, та все ж провідним було для нього творче найпоетичніше відчуття іншої реальності, іншої прийдешності, де нащадок побачив себе і свою Україну в народів вільному колі.
Силу і красу поетичного слова доповнюють чарівні мелодії пісень, адже Іван Франко володів величезним ліричним талантом. Франко був геніальним і в жанрі прози. Прозові твори він писав майже все своє життя. Маючи грань рідкісного обдарування Франко став відомий і в галузі драматургії.
У кінці 1915 року його ім’я було внесено до списку кандидатів на Нобелівську премію як найбільшого українського й водночас слов’янського поета й ученого. Але не дожив він до того часу. 26 травня 1916 року його не стало. На Личаківському кладовищі у Львові, на могилі письменника, височить єдиний у своєму роді пам’ятник – на ньому каменяр, що розбиває молотом гранітну скелю. Створюючи символічний образ борця, він і сам став Каменярем, що розбивав скелю неправди і соціальної несправедливості вогнем слова, пропагандою ідей.
І сьогодні, коли ми маємо українську незалежну державу, слова генія «Нам пора для України жить» повинні стати девізом життя кожного з нас.
Коледж технологій, бізнесу та права
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело