Ніде правди діти: ніщо так не шкодить творчому спілкуванню, як формалізм і заорганізованість. А тому завжди актуальними були пошуки нових креативних форм. Прикладом таких пошуків (і на мій погляд, вельми успішних) є робота літературно-мистецької вітальні, яка віднедавна почала діяти в бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки з ініціативи директора книгозбірні Володимира Собчука та за активного сприяння відділу культурно-просвітницької роботи (завідувач Лариса Млинар).
18 квітня на гостину до літературно-мистецької вітальні прийшов визначний український письменник, лауреат багатьох престижних літературних премій і конкурсів Володимир Лис. Суть гостини – невимушена, розкута розмова за чашкою чаю, – витримали, як-то кажуть, «від і до». Це був щирий шляхетний діалог між митцем і навіть не аудиторією, а тісним колом шанувальників, серед яких – представники творчої інтелігенції, працівники бібліотек, видавничих структур, люди, небайдужі до слова та доробку Володимира Савовича зокрема.
Запитання сипалися як із рогу достатку. Усіх, хто зібрався того дня за столом, цікавили секрети успіху та популярності письменника, реальні основи його творів, процес роботи над ними, чинники, що дали поштовх до написання таких відомих романів, як «Маска», «Графиня», «Жінка для стіни», «Романа», «Камінь посеред саду», «Острів Сильвестра» і, звичайно, «Століття Якова». Багатьом хотілося збагнути специфіку відомого конкурсу «Коронація слова», неодноразовим переможцем якого є пан Володимир. Дружня, доброзичлива атмосфера схиляла до спокійної довірливої розмови письменника з читачем. Із уст Володимира Лиса прозвучало того дня чимало цікавого. І, звичайно, яка зустріч із літератором обходиться без автограф-сесії? Не стала винятком і згадана гостина.
Попереду – нові проекти, зустрічі, діалоги.
Максим КИРИЛЕНКО
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело