![Любов Проць вітали на Волині](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/dsc_5091.jpg?itok=UQp-SseI)
Любов Іванівна Проць – знана в Україні поетеса і педагог-філолог, член Національної спілки письменників України, автор збірок «Дубляни» (1990), «Горобина ніч» (1995), «Сріберні ключі» (2001), «Дух євшану» (2002), «Група крові» (2009), «Полювання на світло (2013) та ін., лауреат премій імені Василя Симоненка, Романа Федоріва, «Благовіст», дипломант фестивалю поезії 2001 року в Мілані (Італія). Книга «Група крові» висувалася на здобуття Національної премії України імені Тараса Шевченка.
2 квітня у бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулася зустріч із письменницею Любов’ю Проць.
Перед тим, як запросити Любов Іванівну до слова, ведуча дійства – методист бібліотеки Світлана Кресак окреслила основні віхи її життєвого та творчого шляху, навівши чимало висловлювань відомих діячів літератури й науки про доробок поетеси (зокрема, процитовано було Романа Іваничука, Тамару Севернюк, Віру Китайгородську, Степана Сапеляка, Василя Борового, професора Євгенію Сохацьку й ні.).
На початку свого виступу Любов Проць висловила захоплення Волинським краєм, про зустріч із яким мріяла давно, адже він здавна викликає в поетеси особливі асоціації (Леся Українка, трилогія Уласа Самчука «Волинь», Українська повстанська армія) і висловила надію, що імпреза ця стане новим стимулом до творчості, а волинська тема озветься в її поезіях. Та особливо тепло говорила пані Люба про рідні Дубляни, що на Самбірщині, про витоки поетичного і громадянського світосприймання, закладені в дитинстві найдорожчими людьми: любов до слова в неї – від мами-вчительки (шлях педагога обрала й сама Любов Іванівна), любов до природи – від батька-лісника, національна свідомість – від дідуся з бабусею (дідусь свого часу очолював місцеву «Просвіту»). З вдячністю і світлим смутком згадувала вона свого хрещеного батька в літературі – видатного українського поета, Шевченківського лауреата, багаторічного в’язня ГУЛАГу Івана Гнатюка (власне, й вірш пані Люби «Група крові», який дав назву цілій книзі, присвячений саме Іванові Федоровичу). Поезії, що звучали того дня, відзначалися розмаїттям тематики, та все ж громадянська нота домінанувала. Осмислюючи драматичні, а то й трагічні реалії нашого сьогодення, Любов Проць робить висновок, що попри всі гіркі й болючі втрати, перемога українців уже в тому, що вони відбулися як нація.
Різні грані поетичного обдарування проаналізували у своїх виступах колеги пані Люби по перу – письменники Володимир Лис, Надія Гуменюк, Олена Криштальська (окрім усього, пані Олена прочитала у власному перекладі польською мовою вірш Любові Проць «150-літній Іван Франко»), заслужена вчителька України, поетеса Леся Ковальчук. А голова Волинської організації НСПУ Олег Потурай вручив поетесі квіти від ректорату університету та всіх присутніх.
Завершилося дійство, як і годиться, фото- й автограф-сесією.
Максим КИРИЛЕНКО
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело