Так приємно, коли українці вже з юних літ ставлять собі мету і, що найголовніше, поступально реалізовують етапи на шляху до її втілення. У такі моменти представники дорослого покоління дивляться у завтрашній день із утричі більшою впевненістю.
Одна з таких представниць розумної й цілеспрямованої молоді – Марія Сирота, студентка ІІ курсу спеціальності «Медицина» Навчально-наукового медичного інституту Волинського національного університету імені Лесі Українки. Будучи ученицею старших класів, дівчина схилялася до вступу на факультет історії, політології та національної безпеки, одначе вчителька цього ж предмета… Ні, не відмовляла, радше спонукала добряче зважити всі плюси й мінуси. Так на перший план із закутків зацікавлень Марії виступила медицина.
«Так склалося, що ще в школі я була переконана, що навчатимуся в Луцьку, – розповідає студентка ІІ курсу. – І справа тут навіть не в тому, що проживаю зовсім поруч у Липинах. От подобався завше Луцьк. То чому ж із нього їхати? А коли дізналася, що й у нашому Університеті є спеціальність “Медицина”, мої сумніви розвіялися, наче ранковий туман у парку імені Лесі Українки. Тоді вже я сподівалася лише на власні сили в складанні зовнішнього незалежного оцінювання».
ЗНО Марія Сирота склала на максимальні 200 балів! Мама Наталія Олександрівна, яка працює в галузі фармакології, порадила перестрахуватися й подати документи у два заклади вищої освіти. Було обрано Луцьк («Медицина») та Львів («Стоматологія»). Мама схилялася до міста Лева, однак на доньку не тиснула, а дала право обирати самій після результатів вступної кампанії.
Здавалося б, усе просто – куди пройде на державне замовлення, там і студентка. Однак Марія пройшла і там, і тут, чим несказанно здивувала всіх родичів і друзів. Абітурієнтка особливо довго не вагалася – зважила всі «голоси» серця та розуму, сказала уголос фразу «Знаю, що тут найкраще!» й понесла оригінали документів у ВНУ імені Лесі Українки.
Спочатку було надзвичайно важко, бо ж і дисципліни нові, а деякі ще й на латинській мові. Адаптація тривала до складання першої сесії, після якої практично вся група остаточно поринула у свою стихію. Варто також зазначити, що й група в Марійки підібралася суперова. Майже з першого дня навчання студенти з власної ініціативи почали залишатися після пар й обговорювати ту чи ту тему. Могли так штудіювати інколи до 18 години.
«Я жодної миті не жалкувала, що вступила до Волинського національного університету імені Лесі Українки, – провадить далі Марія. – Тут склалося все в позитивний пазл: дружній колектив, чудові викладачі й сам процес навчання, який мені подобається. Спілкуюся з ровесниками медичних університетів із других міст, то деколи вони й половини не вміють того, що ми освоїли ще на І курсі. Ще мушу відзначити те, що ВНУ імені Лесі Українки надав нам абсолютно безплатно сучасні атласи й підручники, за які в інших закладах вищої освіти студенти платять немалі гроші. Погодьтеся, набагато комфортніше вчити, скажімо, будову тіла за підручником 2020 року, ніж за стареньким посібником 1976-го».
Також додають студентам значного тонусу й зацікавлення сучасні мультимедійні засоби навчання, зокрема стіл віртуальної системи анатомічної візуалізації Він вміщує в собі анатомічний атлас, інструменти для роботи з органами та велику бібліотеку лекцій. В інтерактивній формі можна відкрити й подивитися будь-який зріз, тканину та відеоінформацію щодо них. Тобто будь-яке питання можна розглянути в тривимірному форматі. Хіба ж таке може не подобатися?
Ще Марія Сирота з радістю відзначає те, що з І курсу їм пощастило працювати з лікарями. Тут процес двосторонній, адже медики-практики навчають студентів ВНУ імені Лесі Українки і в стінах закладу, і безпосередньо в лікарнях. Студентам сподобалося бути й волонтерами в центрах вакцинації, а від гуртків, які додатково викладають на факультеті, у захопленні. Наприклад, Марійці дуже подобається займатися в гістологічному гуртку.
Із подальшим вибором вузької спеціалізації дівчина ще не визначилася, хоча кожен у групі вже має кілька тем, над якими працює. Каже, ще багато чого може змінитися, а зараз вона просто отримує задоволення від навчання. Зізнається, що надзвичайно мотивують і допомагають такі викладачі, як Василь Пикалюк. Він на кожному занятті все більше й більше прищеплює любов до медицини скрупульозними поясненнями, хвилюється за студентів, мов за власних дітей, і щиро радіє локальним успіхам.
Що ж до геть далекої перспективи, то студентка переконана, що хоче бути хорошим лікарем. А для цього не потрібно з самого початку мріяти про приватний кабінет, а засукати рукави та йти працювати в державну лікарню. Саме там і відбувається остаточне гартування медика.
Андрій Собуцький,
відділ інформаційної політики