Університет – складний механізм. Окрім професорсько-викладацького складу тут працює велика кількість людей. У нинішніх реаліях зрозуміло, що здійснення навчального процесу та й будь-якої іншої роботи в закладі потребує безпечних умов. Саме для цього в Університеті імені Лесі Українки, як і в будь-якій організації, діє відділ охорони праці.
Ми вирішили трішки поспілкуватися з очільником відділу Миколою Негодюком. Тому про роботу відділу, специфіку роботи під час воєнного стану та ставлення людей до власної безпеки читайте в бліц-інтерв’ю.
– Миколо Даниловичу, розкажіть, будь ласка, про роботу свого відділу і його основні функції та завдання.
– Відділ охорони праці – структурний підрозділ Університету. Основні завдання, які стоять перед нашими працівниками – це насамперед забезпечення безпечного освітнього процесу, тим більше коли країна в стані війни. Ми займаємося такими питаннями:
- організація роботи щодо попередження та недопущення травмування працівників і студентів, потрапляння в небезпечні ситуації;
- організаційна та роз’яснювальна робота серед здобувачів освіти, викладацького складу з питань цивільного захисту, охорони праці, пожежної безпеки;
- розроблення спільно з іншими підрозділами Університету комплексних заходів для досягнення встановлених нормативів і підвищення існуючого рівня охорони праці, планів, програм поліпшення умов праці;
- запобігання травматизму, професійним захворюванням, надання організаційно-методичної допомоги у виконанні запланованих заходів.
Наша головна мета – забезпечення безпеки життєдіяльності студентів і працівників Університету. Також ми разом із представниками інших структурних підрозділів займаємося проведенням перевірок щодо дотримання вимог нормативно-правових актів із охорони праці, відповідних інструктажів; навчаємо та перевіряємо знання з питань охорони праці, безпеки життєдіяльності студентів, аспірантів, працівників тощо.
Також ми організовуємо забезпечення підрозділів нормативно-правовими актами з охорони праці, посібниками, навчальними матеріалами з цих питань, замаємося підготовкою інформаційних стендів, кутків із охорони праці, ведемо інформаційну роботу з охорони праці серед наших працівників і студентів.
– Як війна вплинула на вашу роботу?
– Звичайно, війна внесла корективи в нашу роботу, але не критично, а рівно на стільки, як і в роботу будь-якого іншого відділу. Нашу роботу ми виконуємо систематично і планово.
Із початку війни з нашої ініціативи було розроблено спільні методичні рекомендації щодо створення безпечних умов в освітньому середовищі під час воєнного стану. Відповідно, в них передбачені такі питання, як-от: алгоритм дій при сигналі «Повітряна тривога», при виявленні вибухонебезпечних підозрілих предметів, при пожежі, в разі ядерної, хімічної, бактеріологічної загрози тощо. Щодо цього ми створили інформаційні куточки, які розміщені в кожному навчальному корпусі та гуртожитку.
Практично щоквартально з нашої ініціативи ми проводимо навчання на базі навчальних корпусів або гуртожитків із працівниками ДСНС. Такі навчання відбулися на базі гуртожитку № 4, головного, бібліотечного корпусів, факультету історії, політології та національної безпеки. Задіюється максимум здобувачів освіти та технічний персонал.
– На скільки швидко вдалося облаштувати укриття? Чи були ви готові?
Щодо питання з облаштування, то практично в нас функціонує одне стаціонарне протирадіаційне укриття на вулиці Соборності, 7, у гуртожитку № 4. Воно обмежено придатне до використання, але ми, в межах фінансових можливостей, дообладнали його усім необхідним для тимчасового перебування там людей.
Із початком повномасштабного вторгнення росії в Університеті облаштували 11 найпростіших укриттів. Загалом у найпростіших укриттях можна розмістити близько 4,5 тис. осіб. Загальна квадратура – близько 2,5 тис. квадратних метрів.
За кожним факультетом, кафедрою закріплені місця на випадок сигналу «Повітряна тривога», студенти централізовано повинні займати визначені приміщення.
Перед початком навчального року ми комісійно обстежили укриття. До перевірки залучили працівників ДСНС, поліції, Луцької міської ради, а також представників Університету. За результатами перевірки складені акти щодо готовності цих укриттів у разі небезпеки. Власними силами ми облаштували укриття місцями для сидінь, забезпечили питною, технічною водою, аптечками, ліхтариками, свічками на випадок вимкнення електроенергії. Ця робота проводиться і надалі.
Щодо терміну облаштування, то практично в перший місяць це все було вирішено завдяки підтримці та розумінню адміністрації й представників органів місцевого самоврядування. Зараз зауважень щодо укриттів за результатами перевірки практично немає.
– Якої ще роботи вимагав початок повномасштабної війни?
– Потрібна була інформаційна робота. Ми розміщували інформаційні куточки для роз’яснення порядку дій у разі вибухонебезпеки. До цього залучали і залучаємо працівників ДСНС. Разом із тим було проведено технічне обслуговування 150 вогнегасників і закуплено 40 нових. Ці вогнегасники ми розмістили в гуртожитках і навчальних корпусах для гасіння пожеж, які можна виявити на ранніх стадіях. На жаль, інциденти з виникненням загорань траплялися, але завдяки пильній роботі охорони ці пожежі локалізовані на ранніх стадіях. На щастя, жертв не було. Ця робота ведеться і надалі.
Також по факультетах і кафедрах ми проводимо роз’яснювальну роботу щодо алгоритму дій на випадок тих чи тих надзвичайних ситуацій. Це відбувається систематично, періодично із залученням працівників ДСНС.
– Які ще виклики зробила війна?
– В принципі, нічого нового нема. Ми, як правило, готові до будь-яких ситуацій. Звичайно, війна внесла свої корективи, враховуючи ще й те, що перед нею була пандемія коронавірусу. Із початком повномасштабного вторгнення ми як працювали, так і працюємо. Проблем щодо навантаження не існує. Щодо штатного розкладу, з відділу два працівники мобілізовані, були деякі незручності, але ми виходимо із наявних обставин.
– Знаю, що і Ви з початком повномасштабного вторгнення росії пішли на службу.
– Так, я з першого дня війни вступив у ряди територіальної оборони в батальйон оперативного реагування «Луцьк». Мої працівники теж одягнули форму. У відділі був фахівець з питань цивільного захисту. Враховуючи його 20 років досвіду роботи в сфері вибухотехніки, він займається підготовкою відповідних спеціалістів для ЗСУ. Інший мій підлеглий теж проходить військову службу. На їхні місця ми тимчасово взяли інших працівників, щоб забезпечити роботу відділу.
– Ви говорите про наочну підготовку викладачів, студентів і працівників. Чи маєте план навчань?
– Звичайно, як і кожен структурний підрозділ, який входить до складу Університету. Наприкінці року ми підготували свої пропозиції, ректор погодив план навчань.
Наша основна задача – навчити й донести інформацію до здобувачів освіти і працівників для запобігання, недопущення надзвичайних ситуацій, збереження людських життів і непошкодження майна.
– Переважно люди легковажно ставилися до питання охорони праці. Чи змінилося щось в підходах зараз і як переконати працівників у важливості таких питань?
– Цілком погоджуюся з вами. На жаль, так і було. Але, відверто кажучи, війна внесла корективи і свідомість людей докорінно змінилася в питаннях охорони праці, цивільного захисту, пожежної безпеки.
Завдяки навчанням, донесенню усієї інформації, алгоритму дій, люди входять у ситуацію і розуміють важливість нашої роботи. Коли є лекції та теоретичне пояснення, то це одне, а коли навчання, відпрацювання, то це інша ситуація, ефективніша.
Розмовляв Андрій ПЕТРУШКО
Світлини Олександра ПІЛЮКА