![Їдкий і мистецький «Ї» у Тернополі](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/4.jpg?itok=p-xxYDbE)
Вихідні можна проводити по-різному: в теплому колі друзів, на зустрічах із відомими людьми або ж у поєднанні дружньої атмосфери та різнобарв’я живого спілкування із майстрами слова. Ми з друзями обрали останній варіант, тому вирушили на мистецький фестиваль «Ї» до хорошого міста Тернополя.
Організатори на офіційній сторінці фестивалю в соціальній мережі схарактеризували «Ї» як «їдку суміш в поєднанні всіх видів сучасного українського мистецтва – літератури, живопису, фотографії, музики та короткометражного кіно». Багато відомих авторів, музичних гуртів, нових знайомств і три дні в новому місті – це все склало остаточне рішення їхати.
Тернопіль зустрів сонячно, з озера (а тернополяни його називають ставом) віяло справжнім морем. Уся програма фестивалю вибудовувалася довкола одного з найпрестижніших у місті розважального комплексу «Максим». Організатори, волонтери, адміністрація закладу доклали максимум зусиль, аби наше перебування стало комфортним та незабутнім. Також на стінах закладу гості могли переглянути фотовиставку на тему євромайдану тернопільського фотографа Андрія Шевчука.
Утім, як добре не було б у тернопільському «Максимі», але все ж настрій трьох днів, вечорів та ночей створювали митці, а їх було чимало!
Вже у п’ятницю, тобто у перший день фестивалю, тішили своїм філігранним словом молоді поети Іван Байдак та Марк Лівін і патріарх сучасної літератури Юрій Андрухович. Марк та Іван дивували публіку ніжною лірикою і розважали жартами. Наприкінці виступу навіть спробували погратися в пародію, читаючи твори одне одного . Окрім того, Марк розповів, що «таких інтимних, затишних і компактних міст, як Тернопіль, дуже мало у світі». Юрій Андрухович зачитав уривок зі свого «Лексикону інтимних міст», у якому згадується Тернопіль, коли «Тернополя як міста ще не було».
Публіка дуже гучно й активно підтримувала виступи авторів. Варто зауважити, що зала була вкрай переповнена людьми, які сиділи-стояли-заглядали-слухати повсюди.
Літературну атмосферу вечора розбавляли виступи музичних гуртів «Кімната Гретхен» із м. Дніпропетровська та «Один в каное» зі Львова.
У перервах між відомими та знаменитими в усі три дні фестивалю свої твори читали молоді та сміливі автори, іноді вони неабияк запалювали публіку.
Вечір плавно став ніччю короткометражного кіно. Охочі мали змогу переглянути короткі стрічки «Голосуйте за мене, будь ласка», «Міраж», «Розмови на серйозні теми», «Мовчазний хаос» та «Перукарська воля».
Другого дня учасників стало ще більше! А все тому, що фестивальна програма в «Максимі» розпочиналася презентацією прозової збірки «Спати із жінками» молодого, але вже дуже відомого та запитаного автора Андрія Любки. Невимушена атмосфера та «щоденниковий» стиль книжки сприяли дружньому спілкуванню. Жіноча половина зали захоплено спостерігала за кожним словом і порухом талановитого та красивого парубка. Автограф-сесія з автором стала найдовшою за всі дні фестивалю. Андрію із натовпом прихильників довелося вийти на вулицю із задушливого приміщення, аби кожен міг спокійно отримати заповітний автограф на книзі й усмішку автора. Ввечері Любка пив на сцені віскі, створюючи невимушену атмосферу, і годину читав свою поезію. Однак години все одно не вистачило, через що програма фестивалю відбилася від графіку. Поет з ентузіазмом відповідав на запитання, читав нові твори (лірику назвав «мімімішною»), а закінчив зустріч чи не найвідомішим своїм віршем «Ти прокинешся зранку», який вже почав недолюблювати через постійні прохання його читати. Найдовша автограф-сесія отримала своє продовження.
Наступним публіка зустріла спокійного (і від того якогось неземного) Тараса Прохаська. Автор зачитав кілька історійок, які по-справжньому добре сприйняла публіка. Його твори затягнули у вир карпатських традицій, природи гір та безлічі деталей, що чудово доповнювали живу картинку…
Драйву та усмішок додав борщівський гурт «Медовий полин». Юнак у вишиванці з гітарою награвав веселих пісень та сипав віршами-жартами. Остаточно «підірвали» зал хлопці із гурту «Rizups», учасники талант-шоу «Україна має талант», змусивши глядачів гучно плескати, танцювати й підспівувати. Пізно вночі лірики додав вокаліст луцького гурту «Фіолет» Сергій Мартинюк (більш відомий як Колос) із сольним проектом «Колос». Декілька юнаків зі Львова приїхали спеціально до його виступу.
Останній день засипав талантами з подвійною силою! Неділя розпочалася з прес-конференції Олександра Ірванця, Юрка Іздрика, Дмитра Лазуткіна, Микити Луніна та Григорія Семенчука. Говорили про різне: література, фестивалі та, звичайно, політика. Особливо запам’ятався дует Ірванець-Іздрик, адже жоден із них не впускав нагоди пожартувати з іншого, що створювало невимовно живу атмосферу. Згодом кожен із авторів отримав свій час для презентації власної творчості. Дмитро Лазуткін представив публіці свою нову збірку «Колядки і вальси». За експресивним і виразним читанням автора було чітко помітно його коментаторську кар’єру. Варто зауважити, що книга виявилася не лише дуже цікавою, а й красивою ззовні, яскравою та глянцевою.
Київський гурт «Компас» розігрів публіку музикою з нотками «важкого металу».
Олександр Ірванець читав про все й одразу: від лірики до політики, від гумору до сатири… Це той автор, якого хочеться слухати, бо він завше різний, але від того не менш цікавий. Його збірки розлетілися миттєво!
Неочікуваним і дуже не типовим був виступ Юрка Іздрика та Грицька Семенчука, котрі презентували себе у складі гурту «Drumтиатр». Музично-речитативна подача інтелектуальних текстів Іздрика поєднувалася з грою гітари та звуковими ефектами від Семенчука. Публіка зірвалася з місць! Це був той момент, коли «Ї» став справді їдкою сумішшю.
Завершилася літературна програма виступом письменниці Ірени Карпи та її виступу в складі музичного гурту «Qarpa». Авторка активно розмовляла з публікою, жартувала і запалювала піснями.
Фестиваль «Ї» не вщухав аж до ранку, доки звучали акорди української вечірки, яка завершувала заявлену програму дійства.
Додому поверталися геть втомлені, але такі щасливі! Цитували Любку, Ірванця та Іздрика, співали пісні «Медового полину» та «Колоса»… Сучасне літературне життя, як виявилося, має місце в житті багатьох молодих людей, тому так приємно усвідомлювати, що знайшлися юнаки і юнки, котрі взяли на себе відповідальність за такий масштабний фестиваль!
Настрій від «Ї» ми ще довго носитимемо у рюкзаках (у вигляді книг) та в серці ( у вигляді емоцій).
Юлія ФІНКОВСЬКА,
студентка інституту філології та журналістики
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело