Богдан-Ігор Антонич… За своїх неповних 28 років він створив такі віршовані рядки, які мало кого залишать байдужими. У них особистість та особливість. Вірші Антонича – це творча своєрідність, нове звучання слів, що вибудовують незвичні, часом зовсім дивовижні образи. Несподіваний, інтригуючий, містичний і нерозгаданий… Антонич-поет, раніше надовго забутий, знову повертається у своїх поезіях до читача. Незважаючи на дослідження його як творчої особистості, постать автора дотепер залишається оповитою легендами.
Нещодавно другокурсники-журналісти ІФтаЖ організували і провели вечір, присвячений творчості неповторного українського поета – Богдана-Ігоря Антонича. Креативна назва заходу «Антонич – круто!» свідчить, що молодь сьогодні небайдужа до поетичного слова. Студенти, майже ровесники поета, розповідали дещо з життя «дітвака із сонцем у кишені», як сам себе називав Антонич. І знаходили те сонце в його віршах, у кожному рядку, процитованому впродовж зустрічі. Про Богдана-Ігоря Антонича говорили як про поета-філософа, поета-містика, модерніста. Із цим погоджувались і викладачі Лілія Лавринович і Наталія Шульська, які не лише прийшли відчути особливу атмосферу віршованого слова автора, а й висловили власну думку з приводу його творчості. Учасники вечора інсценізували розповідь учителя поета, який повідав про його натуру. А яким ліричним і зворушливим був Антонич як чоловік присутні могли вловити з процитованих листів його подруги.
Безперечно, організаторам цього заходу вдалося передати специфічність автора та його безперечний талант світовідчуття у слові. Мабуть, найдоречнішими тут будуть слова, що звучали як заклик до молодого покоління: «Читайте Антонича, пропускайте його через своє серце».
Сідаймо в човен.
Попливемо довкола наших сердець.
Може відкриємо нову, незвідану землю.
Анна БІДУН,
ІІІ курс, Інститут філології
та журналістики
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело