Квітень розпочався літературно. Минулого тижня Інститут філології та журналістики відвідав молодий письменник Андрій Любка. Автор презентував нову книгу «Спати з жінками», до якої увійшли 50 есеїв та ліричних колонок.

Цього разу оригінальний поет Любка потішив прозою. Варто зазначити, що назву книги обрали самі читачі. У листопаді минулого року в соціальних мережах провели опитування, запропонувавши 5 різних  варіантів: «Смерть і ще тисяча приводів для любові» (до цього варіанту найбільше тяжів автор; однойменний есей подається у книзі найпершим), «Тут жив хтось до нас», «Серце, серце»,  «Люби мене навіть по смерті» та «Спати з жінками». До голосування долучилися понад 1,5 тисячі людей.
Отож, «Спати з жінками»… Варіант назви, який і став остаточним, народився з однойменної поезії американського поета Кеннета Кока, улюбленого вірша Андрія.
Кожну презентацію цієї книги (я побувала на двох) Любка розпочинає з пояснення значення назви, тобто з розвінчання міфу про будь-який прихований еротичний зміст. Автор переконує, що спати з жінками – річ дуже природна, але він вкладає в це щось більше, аніж просто фізіологію. Сон, за його словами, – це відрізок часу, коли людина найщиріша, найбільш справжня і схильна довіряти, саме тому важливо, з ким ти не лише спиш, а й прокидаєшся.
Втім, інтимності у книзі вистачає, щоправда, вона схована у глибокій щирості автора та «щоденниковості» есеїв, адже ліричний герой подекуди дуже схожий на самого Любку.
Андрій же з усмішкою запевнив, що позитивні ситуації, в які потрапляють герої, списані із його життя, а негативні – винятково з життя друзів.
Найважче, мабуть, коротко описати, про що ж sдеться у «Спати з жінками». Читаючи перші есеї, перестаєш впізнавати автора, який тут постає перед читачами чуттєвим, відвертим, часом веселим, іноді драматичним… Відчуттів так багато, як і переплетів тем у книзі. Любка-поет, окрім притаманних йому ніжних і любовних мотивів, береться за дуже непрості теми соціальної та ментальної ідентифікації українців, незалежність України, національні меншини, державні кордони, революції тощо.
Часто-густо есеї приховують подвійне дно, коли на тлі основної розповіді ліричного характеру кількома штрихами подається бачення автора з приводу гострих соціальних питань та проблем.
Кому не подобаються вірші Любки, раджу почитати цю прозову книгу, а тим, кому подобається його поезія й поготів!
     «Спати з жінками» читається напрочуд легко і швидко, але, разом з тим, залишає по собі внутрішнє бажання щось робити, щось змінювати, подорожувати, закохуватися, пити біле вино з льодом у спеку, любити маленькі та зручні міста і ще багато з того, що пропонує автор.

 Юля ФІНКОВСЬКА,
студентка інституту філології та журналістики

З анотації до книги «Спати з жінками»:
«Виявляється, Йоган Вольфґанґ фон Ґьоте втратив незайманість у 38 років, наслідком чого в літературі стала поява циклу його «Римських елегій». Минуло кілька століть, і теперішнім поетам для творчості вже не конче потрібні аж такі сплески і струси, їх задовільняє й просто сон, який часом може бути реалістичнішим за саме життя. Книжка «Спати з жінками» – саме про такий сон, з якого то хочеться якнайшвидше прокинутися, а то засинати глибше й надовше. Відверто й лірично автор пише про себе, свою й чужі країни, свої любові й своє кохання, улюблені книжки і напої. П’ятдесят історій, жодна з яких не є останньою, бо з них усе тільки починається».

При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело