Хто добре запалився, той добре почав,

а добре почати – це наполовину завершити

(Григорій Сковорода)

  В Україні є лише дві кафедри, які мають такі однотипні назви: в Чернівецькому національному університеті імені Юрія Федьковича й у Волинському національному університеті імені Лесі Українки. Йдеться про кафедри історії та культури української мови. Час їх створення різний, а назва нашої виникла з виразною орієнтацією на Чернівці. Отож, закономірно, що віддавна кафедри поріднили численні спільні проєкти. Співробітництво започатковане ще з періоду завідування світлої пам’яті професора Надії Бабич. Потім співпраця продовжилася в час, коли кафедрою історії та культури української мови Чернівецького національного університету імені Юрія Федьковича керував професор Мар’ян Скаб. Триває вона й дотепер. Нині кафедру очолює професор Наталія Колесник.

   Нас поєднують різноманітні наукові заходи, як-от:

- традиційні конференційні дійства в Чернівцях (до ювілеїв Ольги Кобилянської, Юрія Федьковича і насамперед – «Українська мова і сфера сакрального») та Луцьку (до дня народження Лесі Українки, «Лінгвостилістика ХХІ ст.: стан і перспективи»);

- публікації у фахових виданнях («Вісник Чернівецького університету» й наші «Лінгвостилістичні студії»);

- обмін навчальною літературою та досвідом викладання різних дисциплін (передовсім – «Української мови в професійному спілкуванні»);

- рецензування навчально-методичних видань;

- участь у роботі журі II етапу Всеукраїнської студентської олімпіади з дисципліни «Українська мова для нефілологічних факультетів», яку впродовж 2008–2011 рр. проводила кафедра історії та культури української мови Чернівецького університету;

- стажування викладачів (цьогоріч, до речі, продовжено угоду між нашими закладами вищої освіти й три викладачі кафедри (Світлана Богдан, Наталія Приходько, Тетяна Тарасюк) пройшли тримісячне стажування в Чернівецькому університеті, а Марія Скаб, Мар’ян Скаб, Альбіна Ковтун, Галина Артеменко – у Волинському).

   Власне, тому спільне засідання двох кафедр 8 червня, тематично окреслене як «Інноваційні методи викладання мовознавчих дисциплін у сучасних умовах», стало одним із наступних кроків нашої багатолітньої та результативної співпраці.

   Із вітальним словом на початку віртуальної зустрічі звернувся до учасників проректор із навчальної роботи та рекрутації Волинського національного університету імені Лесі Українки, професор Юрій Громик.

   Кожна кафедра репрезентувала по чотири доповіді: М. В. Скаб, Г. С. Артеменко «Особливості дистанційного викладання старослов’янської мови»; М. С. Скаб, М. І. Івасюта «Викладання “Вступу до мовознавства” в умовах дистанційного навчання»; А. А. Ковтун «Нові технології викладання філологічних дисциплін у вузах, зумовлені карантинними обмеженнями»; І. В. Стрілець «Особливості викладання курсу “Українська мова (за професійним спрямуванням)” в умовах дистанційного навчання» (Чернівецький університет); Т. М. Тарасюк «Персоналізоване навчальне середовище на платформі Moodle»; І. П. Левчук «Цифровізація освітнього процесу в умовах змішаного навчання: з досвіду проєктування курсу “Сучасні методики навчання”»; Р. С. Омельковець «Особливості використання інтерактивних методів навчання у викладанні курсу “Українська мова за професійним спрямуванням” для студентів факультетів»; С. К. Богдан «Метод проєктів у вивченні стилістики й культури української мови» (ВНУ імені Лесі Українки). Науковці були зорієнтовані на ознайомлення колег із досвідом викладання різних навчальних дисциплін наших кафедр в умовах дистанційного навчання.

   Важливо, що доповідачі зосередили увагу не лише на вагомих здобутках і власних методичних доробках, специфіці роботи зі студентами на різних лекційних і практичних заняттях. Вони окреслили й коло тих очевидних позитивів (і навіть переваг) та прорахунків онлайн-занять, які, як з’ясувалося, мають однотипний вияв у наших університетах.

   Доповідачі й учасники обговорення проблематики спільного засідання були одностайні в тому, що дистанційне навчання, безперечно, стало передумовою до активнішого освоєння новітніх інноваційних методів навчання, сприяло мобільності викладачів в освоєнні різних навчальних платформ. Водночас воно засвідчило найневідкладнішу потребу кожного університету в створенні сприятливих умов (зокрема, технічних можливостей) для реалізації всіх апробованих надбань уже в ситуації навчання офлайн. Очевидно й те, що процес навчання після виходу з карантину уже ніколи не буде таким, як до нього. Бо це направду, кажучи словами Ліни Костенко, новий «досвід, витримка і гарт».

   За незначний період кожна кафедра актуалізувала чимало вагомих напрацювань, а тому за три години нам вдалося ознайомитися лише з їх незначною часткою, що й спонукатиме до подальших спільнодій.

Світлана БОГДАН,

кандидат філологічних наук, професор,

завідувач кафедри історії та культури української мови