Уже 10 років поспіль у Волинському національному університеті імені Лесі Українки успішно функціонує Рада молодих вчених – добровільне об’єднання молодих науковців, що забезпечує всебічне сприяння науковій, інноваційній, винахідницькій та іншій творчій діяльності молодих науковців. Головою Ради молодих вчених є Геннадій Голуб – кандидат географічних наук, доцент кафедри економічної та соціальної географії, стипендіат Кабінету Міністрів України, автор понад 100 наукових публікацій у галузі суспільної та політичної географії, регіональної політики та демографії.

– Геннадію Сергійовичу, Ви очолюєте Раду молодих вчених два роки. Розкажіть коротко про роботу Ради, яка місія її голови?

– Рада молодих вчених Університету сприяє підвищенню наукового і професійного рівня молодих учених, а також координує їхню діяльність, спрямовану на розвиток дослідницьких ініціатив, реалізацію проєктів та організацію наукових заходів. Актив ради – креативні, самобутні, впевнені в майбутньому нашого Університету молоді викладачі, що своїм прикладом надихають студентів на наукову діяльність. Наш колектив є неодмінним учасником реалізації програм наукових досліджень і суб’єктом забезпечення високого наукового іміджу ВНУ імені Лесі Українки.

Щодо місії голови ради, вважаю, що будь-яке об’єднання людей задля досягнення спільної мети має бути скоординованим, вмотивованим та активним. Тому намагаюся максимально налагодити командну роботу, розподіл обов’язків, взаємодопомогу у виконанні поставлених цілей та завдань. Завжди ставлю собі за мету знайти максимальну підтримку для реалізації запланованих проєктів, досліджень і навчань, а також налагодити зв’язки з найпрогресивнішими молодими вченими України та країн ЄС.

– Як Ви налагоджуєте взаємну комунікацію з колективом?

– Ми намагаємося відійти від стандартних пленарних засідань і надмірної офіційності в робочих питаннях, тому максимально впроваджуємо новий формат наших регулярних засідань у форматі дискусійних майданчиків і тимбілдингу. Такі зустрічі сприяють налагодженню прямих комунікацій, зміцненню неформальних зв’язків у нашій команді, дозволяють проявити ініціативу, креативність і лідерські якості кожному члену Ради.

– Одним із напрямів Вашої роботи є співпраця з Радою молодих учених при МОН України. Розкажіть про роботу в цьому напрямі.

– Ми досить тісно взаємодіємо з РМВ при МОН України, команда якої успішно реформує молоду науку України й реалізовує безліч корисних і цікавих ініціатив. Яскравим прикладом налагодження спільної комунікації та партнерських зв’язків стала зустріч молодих учених Волинського регіону з представниками Ради молодих учених при МОН України, яка відбулася в нашому Університеті в лютому 2021 року. Загалом, останні півтора року ми з колегами – активні учасники національних програм, які організовувала Рада при МОН України. Це насамперед робота на І і ІІ Всеукраїнських форумах Рад молодих вчених, участь у літніх і зимових школах молодих вчених, у навчально-наукових тренінгах і проєктах, щорічному конкурсі «Молодий вчений року». Радію, що колектив Ради молодих вчених гідно представляє наш Університет імені Лесі Українки на цих наукових заходах і комунікаційних майданчиках.

– Що, на Вашу думку, окрім участі в наукових заходах, сприяє промоції результатів наукових досліджень і науки загалом?

– Особисто я прагну і працюю над тим, щоб моя наукова діяльність дедалі більше приносила практичні, суспільно важливі результати, які були б актуальними для викликів часу та комерціалізувалися в успішні проєкти. Вважаю своєю місією як голови РМВ Університету популяризувати науку в ЗМІ, серед громадськості, у владних і бізнесових колах задля нашої плідної співпраці, метою якої є фінансова підтримка й реальне впровадження інтелектуального продукту науковців і мотивація молодих вчених займатися дослідницькою діяльністю.

– У травні цього року Ви ініціювали проведення круглого столу під назвою «Трансформація наукових пріоритетів у дослідженнях молодих вчених в умовах війни». Скажіть, чи змінилися пріоритети у Ваших наукових дослідженнях?

– Повномасштабна війна і стрес, із яким зіштовхнувся кожен з нас, звісно ж, зумовили трансформації у професійній та науковій сфері. Однак, з оптимізмом скажу, що війна не зламала дух молодих вчених, а навпаки, спонукала шукати нові сенси у науковій діяльності, просочилася у думки, статті, проєкти та змінила наукові орієнтири на соціально значущі.  Зокрема, у сфері моїх наукових інтересів – демографії, політичній та суспільній географії – після 24 лютого пріоритетність досліджень змістилася до максимально актуалізованих питань, пов’язаних з масовою міграцією населення нашої країни та внутрішнім переміщенням осіб – найбільшим на території України з часів завершення ІІ Світової війни. Розумію, що демографічна, суспільна, етнічна, електоральна конфігурації нашої країни кардинально і незворотньо змінилися. Тому потрібне наукове підґрунтя, щоб осягнути всі актуальні суспільно-географічні трансформації, тенденції та вплив, який вони неодмінно будуть мати на майбутнє України.

– Сьогодні українські науковці невтомно працюють задля забезпечення миру і злагоди в країні, а значна кількість молодих учених активно займається волонтерською діяльністю. Ви не є винятком. Розкажіть про власний досвід.

– Так, з першого дня повномасштабного вторгнення з багатьма колегами перетиналися саме за роботою у волонтерських центрах і пунктах допомоги. Згодом розпочали налагоджувати зв’язки із закордонними волонтерськими організаціями, комерційними підприємствами, науковцями різноманітних університетів і підняли усі свої закордонні контакти – загалом працювали, щоб знайти все найнеобхідніше для наших бійців і постраждалих у результаті бойових дій.

Наразі я продовжую волонтерську діяльність у більш вузькому напрямі, а саме – медичному. Разом із друзями та колегами працюємо над комплектацією та передачею для військових на передовій аптечок першого класу IFAK. Також нещодавно ми організували збір коштів, придбання та передачу авто на Схід для підрозділу бійця – випускника географічного факультету.

– Що порадите чи побажаєте молодим ученим для того, щоб досягнути успіху?

– Успіх молодого науковця – це захоплення власною діяльністю, бажання розвиватися та розширювати горизонти, вогонь в очах для реалізації проєктів і здійснення досліджень. Тож бажаю колегам вірити в себе, свої сили та знання, а головне – у власну країну.

Науково-дослідна частина