![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/94330235_2645759465639817_4840525951882231808_n.jpg?itok=j1zvjJ1d)
Цьогоріч Україна зустріла Великдень у нових реаліях. Карантин змусив людей обмежити перебування в храмах, відмовитися від звичних поїздок до родичів і пікніків із друзями. Фахівці відділу зв’язків із громадськістю Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки поспілкувалися з працівниками, викладачами та студентами вишу щодо нових реалій святкувань Пасхи.
Ірина Герасимчук, студентка факультету іноземної філології:
«Зазвичай Великдень у нас проходить шумно, ми збираємося великою родиною, ходимо до друзів у гості, виїжджаємо на пікнік. Але життя диктує свої умови. Під час карантину святкувати Пасху так, на мою думку, неможливо. Цей рік запам’ятається особливо затишною атмосферою, коло лише найрідніших людей, тобто сім’я. Ми нарешті усвідомили всю цінність моментів із близькими. Побути вдома більше як один день, спілкування, підтримка – це Великдень цього року. Звичайно, хотілося б усіх рідних серцю людей обійняти, привітати особисто. І ми це обов’язково зробимо! Коли все закінчиться».
Володимир Потрапелюк, аспірант кафедри української літератури:
«Святкував Великдень удома у сімейному колі, дотримуючись карантину. Дивилися богослужіння по телебаченню. З друзями та родичами спілкувалися виключно по телефону. Після карантину зустрінемося при доброму здоров’ї».
Владислава Новосельська, студентка факультету педагогічної освіти та соціальної роботи:
«Великдень для мене – особливе свято. Для нього у нашої родини є своя традиція – ми всі разом відвідуємо церкву. Проте цей рік став особливим. Великодню ніч ми провели вдома. Свій кошик освячували просто посеред вулиці. Та це зовсім не зіпсувало святковий настрій моєї родини, адже розуміємо, що потрібно залишатися вдома!»
Василь Пантік, декан факультету фізичної культури, спорту та здоров’я:
«Великдень – сімейне свято, і цей рік не став винятком. Ми його зустріли як завше – за великим сімейним столом у колі рідних. Однак карантин таки вніс корективи у святкування: богослужіння дивилися по телевізору, з друзями “зустрічалися”, на жаль, по телефону... Незвичні відчуття. Цьогоріч чомусь фото за сімейним столом не зробили, і світлин мало... Дивний рік... Та головне, що після дощу завжди світить сонце! Я бажаю вам, шановні друзі, щоб серця наповнилися позитивом і терпінням. Удачі, миру та кохання нам! Усе буде добре!»
Катерина Зимбачевська, лаборантка кафедри практики англійської мов:
«Великдень – сімейне, навіть, я б сказала, родинне свято. Тому зазвичай, як і більшість людей, відзначаємо разом із дідусями, бабусями та найближчими членами родини. Але оскільки цьогоріч ситуація критична, традиції довелося трішки відкласти. Дотримуюся карантину з першого дня його впровадження, тому й Великдень разом із сім’єю провела вдома. Паску святили в режим онлайн. Єдиною маленькою розвагою була святкова пробіжка».
Олександр Тимощук, студент факультету економіки та управління:
«Великдень – свято, на яке ми збирались усією родиною: від малого до великого в селі у батьківській хаті. Ця традиція у нас ще з діда-прадіда. Але карантинне життя внесло свої корективи і потрібно було максимально адаптуватися, щоб не втратити відчуття свята, але з дотриманням усіх норм. Тут на допомогу прийшли “месенджери” з відеозв’язком. Святкування по відеозв’язку відбувались як зазвичай, бо постійно так спілкуюся з мамою, яка живе в Ізраїлі. Якщо сказати коротко, яйцем у телефон не били, просто цю місію “переклали” на діда. Він і показав, хто вдома головний, виграв у всіх, але програв бабусі…»
Мирослава Глух, студентка факультету іноземної філології:
«Не вважаю себе релігійною людиною, однак це вже традиція з татком святити паску. Цьогоріч обійшлися. Зазвичай на Великдень у хаті повно гостей, але не тепер. Обов’язково ще ходила з друзями на пікнік, та довелося цього разу сидіти наодинці з пасочками та котами».
Анна Лякішева, декан факультету педагогічної освіти та соціальної роботи:
«Щасливі дні, коли вся родина разом! Великдень – це свято, яке об’єднує. Радість Христового воскресіння надихає нашу родину і дарує надію у мирі та здоров’ї прожити наступний рік! Спільна ранкова молитва символічно відкриває гарний святковий день! Традиційні смаколики, приготовлені заздалегідь, ми куштуємо в колі сім’ї (умови карантину внесли свої корективи у наші великі, дружні посиденьки). Надзвичайно важливо у такі гарні святкові дні пригадати усіх близьких і рідних, приємні, щасливі моменти, запланувати майбутнє. Щиро вітаю з Великоднем! Здоров’я, радості, миру та любові! Хай віра укріпить нас!»
Єлизавета Чуєва, студентка факультету іноземної філології
«Зазвичай їздимо в село або ж до друзів на шашлик, на природу, ходимо до бабусі та дідуся в гості. Цього ж року святкували вдома із моїм меншим братом в батьками».
Марія Вавринюк, студентка факультету філології та журналістики:
«Звичайно, цьогоріч Великдень був трохи інакшим. Із родини тільки одна людина пішла до церкви, аби освятити паску. Всі решта були вдома. У це свято я завжди відчуваю духовне піднесення та радість. Здається, так було і цього разу: ми вирішили не обговорювати останні новини про коронавірус, а просто насолодилися гарним днем. Правда, нікуди не їхали і гостей теж не мали. Тому й вийшов хороший сімейний вікенд».
Ярослав Степанюк, декан медико-біологічного факультету:
«Великдень для нас – сімейне, родинне свято, яке кожен намагається провести зі своїми близькими. Зазвичай ми його святкуємо у родинному колі, відвідуючи батьків, рідних, друзів і похресників. Традиційно печемо паски та розмальовуємо писанки. Так само ходимо на всенічну службу до храму. Цьогоріч вимушені були залишитися вдома, бо цінуємо здоров’я своєї сім’ї та родини. Усіх із Великоднем! Все буде добре!»
Відділ зв’язків із громадськістю