![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/mlcsmgeobgq.jpg?itok=HokH3oi6)
Вересень, трудові студентські будні, складне звикання до робочого графіку після довгих канікул… А студенти, котрі минулоріч відзначилися успіхами в науковій діяльності, перемогами в мистецьких та фахових конкурсах, отримали шанс на кількаденне продовження літа – поїздку до спортивно-оздоровчого комплексу «Буковель», яку надав благодійний фонд «Фонд Ігоря Палиці – Новий Луцьк».
Ані відпочинок у вересні замість липня-серпня, у п’ятиденний термін замість десятиденного, ані довга восьмигодинна поїздка автобусом – ніщо не зменшило виру емоцій, коли за написом «с. Поляниця» на дороговказі ми побачили таке омріяне «Bukovel». До речі, місцеві жителі підсміювалися над тими, хто говорив, що живе в «Буковелі», адже для них Буковель – то передусім гора, навколо якої розкинувся відпочинковий комплекс.
Від перших хвилин перебування там не покидало відчуття, що все це – якась маленька альпійська провінція, бо розмах будівництва такого рівня не дозволяв повірити, що ми перебуваємо в Україні, на Івано-Франківщині. Ці відчуття зберігались упродовж усього відпочинку: коли поселились у маленькі ошатні кімнатки в дерев’яних двоповерхових будиночках із хорошим меблюванням та приємним сервісом, коли вперше пообідали в ресторані гуцульської кухні «Гуцуляндії», коли побачили величезні штучні озера тощо.
Дуже приємно і якось так із гордістю в серці було спостерігати, що всюди тебе оточують знайомі люди – ІФтаЖ відправив на відпочинок близько 20-ти своїх кращих студентів. Упродовж п’яти днів усі ми перетворилися на велику сім’ю, яка має власні таємниці, мову, зрозумілу лише нам, маленькі радощі й повне взаєморозуміння. Із цими людьми ти завжди можеш дивитися мультфільми, не згадуючи про те, скільки тобі років, робити мильні бульбашки з гелю для душу, ходити вранці босоніж по росі, співати українські пісні опівночі в альтанці біля будиночка та зустрічати світанок о шостій ранку, кутаючись у теплі светри та потираючи сонно очі.
Такі поїздки об’єднують людей, бо ж тільки в подорожах можна чітко побачити, чого варті друзі, наскільки вони цікаві. А ще, напевно, тільки журналісти з ІФтаЖу можуть на відпочинку говорити вечорами про свої наукові ідеї та наукових керівників, про книги, які неодмінно треба прочитати, про статті, ліди, дискурси, екзистенціалізм і орфографічні помилки, отримуючи при цьому неабияке задоволення від таких розмов.
Окремо варто розповісти про подію, яку можна внести до списку маленьких перемог над собою – сходження на Говерлу (2061 метр над рівнем моря).
Дуже тематично й особливо, коли люди, з якими ти щодня «гризеш граніт науки» і долаєш бар’єри певного незнання та недосвідченості, разом із тобою крок за кроком долають перешкоди до вершини гори. У такі миті розумієш сповна, що означає словосполучення «друге дихання», бо воно таки відкривається, коли вже зовсім немає сил і запасу кисню в легенях. А за ним і «третє дихання», коли до вершини залишається з десяток метрів! Утім, стоячи на найвищій точці України, розумієш, що все в цьому житті недаремно, що кожен шлях до успіху солодкий якраз такими митями, коли біль у ногах і загальна втома стають теплими і приємними.
Усі маленькі щоденні свята перебування у «Буковелі», спілкування з іншими студентами, які теж мають змогу бути тут за якісь здобутки та перемоги, та й гірський клімат загалом дуже надихають і спонукають негайно сідати за написання чергової наукової статті, продуктивно навчатися та бути активним, аби наступного року отримати ще один такий шанс потрапити в маленьку країну щастя серед гір. Бо сюди варто потрапити хоч раз, аби надихнутися, подумати і просто відпочити від метушні буднів.
Час тут пливе по-іншому, повільніше і пластичніше, залишаючи більше можливостей для непомітних радощів, які у звичному укладі життя проносяться повз нас.
Дякую «Фонду Ігоря Палиці – Новий Луцьк» за те, що надає дієвий стимул для активних студентів розвиватися, навчатися і втілювати свої маленькі відпочинкові мрії.
Може, якби Володимир Висоцький відпочивав десь між українських гір, то його відома цитата звучала б якось так: «Краще гір можуть бути лише Карпати в Україні»…
Юлія ФІНКОВСЬКА,
ІІІ курс, інститут філології та журналістики
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело