69 років тому Друга світова війна в Європі, яка розпочалася 1 вересня 1939 р., закінчилася повною капітуляцією німецьких агресорів. 9 травня назавжди ввійшов в історію людства як День Перемоги над фашизмом. Друга світова війна стала найбільш кровопролитною, доленосною та суперечливою подією ХХ століття, яка забрала життя понад 60 мільйонів людей, майже кожен десятий загиблий був українцем.
Свято Перемоги відзначають усі без винятку громадяни України й інших країн колишнього СРСР. Але чи багато ми знаємо про цей день?
Понад 40 місяців – із червня 1941-го по жовтень 1944-го – на українській землі палало полум’я Великої Вітчизняної війни. Лилася кров, нищилися матеріальні й культурні цінності, духовні надбання народу. На бій ішли мобілізовані й добровольці, чоловіки й жінки різних національностей.
У ході війни український народ дав збройним силам антигітлерівської коаліції понад 6 млн воїнів. На користь високого усвідомлення свого військового обов’язку з боку українців свідчить і той факт, що вони посідають друге місце після росіян за кількістю Героїв Радянського Союзу та повних кавалерів ордена Слави.
Територія України стала ареною найзапеклішого збройного протиборства двох могутніх держав. Буквально кожен клаптик її землі переораний бомбами, снарядами, перекопаний солдатськими лопатами, рясно политий кров’ю. Тут відбувалися найжорстокіші битви та загинуло чи не найбільше бійців і командирів Червоної армії.
На долю України та її народу випали нечувані страждання й жертви. Окупанти винищили 3,9 млн мирних жителів і близько 1,4 млн військовополонених, а 2,4 млн молодих найбільш працездатних українців вивезли на примусові роботи до Німеччини. Багато з них там і загинули. На руїни перетворилися 714 міст і селищ міського типу, понад 28 тис. сіл, 215 з яких розділили трагічну долю білоруської Хатині й волинських Кортеліс (Ратнівський район), де 23 вересня 1942 р. німецькі окупанти – рота «Нюрнберг» – спалили село та розстріляли 1650 його жителів. Польські джерела наводять цифру 2982 жертви, радянські – 2875. Знищено також села Бірки, Заболоття й Борисівка.
Німецькі солдати разом із поліцаями оточили село декількома кільцями, щоб крізь них не прослизнула жодна жива душа. Фашисти піднімали людей із ліжок і наказували всім негайно йти у центр поселення на сходи селян, де буцімто їх ознайомлять із дуже важливим наказом. Але там гітлерівці силоміць закрили людей у церкві, школі й інших приміщеннях. О дев’ятій ранку душогуби розпочали дику розправу. Запустили двигуни автомобілів, щоб заглушити людський крик, плач і стогін. Кати виводили своїх жертв групами по 10–15 чоловік на розстріл. На малюків і старих шкодували патронів, тож просто вдаряли прикладом автомата. Тіла вкидали у вириті поліцаями рови і присипали землею. Кажуть, що земля на могилах деякий час ворушилася…
Після цього чорного дійства нелюди розграбували людське добро і підпалили село. На місці, де було 715 обжитих селянських осель, церква і школа, лишилося величезне згарище, серед якого бовванів обпалений дуб...
Коли у липні 1944 р. радянські війська визволили Кортеліси, там не було жодного вцілілого будинку. Однак виявилося, що у той страшний день більше десятка дітей та підлітків все ж таки дивом прослизнули крізь щільне кільце фашистської облави і лишилися живими. Саме вони пізніше і розповіли людям про злодіяння гітлерівців.
фото: Меморіальний комплекс жертвам фашизму (с. Кортеліси)
Наприкінці літа 1943 р. розгорнувся наступ радянських військ в Україні. 23 серпня від окупантів було звільнено Харків. 8 вересня німці залишили столицю Донбасу – місто Сталіно (Донецьк). У 20-х числах вересня були звільнені міста Суми, Чернігів, Полтава, що дозволило частинам Червоної армії вийти до Дніпра. 14 жовтня, після раптового нічного штурму, радянські війська увійшли до Запоріжжя, а 25 жовтня звільнили Дніпропетровськ і Дніпродзержинськ. 6 листопада, до роковин Жовтневої революції, ударом із Лютезького плацдарму було звільнено столицю України – Київ.
У квітні 1944 р. почалися бойові дії зі звільнення Криму, а 13 квітня радянські війська вступили до Сімферополя. 9 травня, після відчайдушного штурму, було узято Севастополь, а 12 травня Кримський півострів повністю звільнено від фашистських військ.
Влітку 1944 р. радянські війська, продовжуючи наступальні операції, вибили німців зі Львова, Станіслава й Перемишля, 21 липня звільнили Волинь. За офіційну дату остаточного вигнання фашистів із території всієї України вважається 14 жовтня 1944 р., коли із цього приводу відбулося урочисте засідання в Києві.
Наступ радянських військ у районі Польщі та Пруссії припав на січень 1945-го. Союзницькі війська також не стояли на місці й швидкими темпами рухалися до Берліну. На думку багатьох істориків та аналітиків, ознаменувало повну поразку Німеччини самогубство Гітлера 30 квітня 1945 р. Втім, це не зупинило війська нацистської Німеччини. Лише кровопролитні битви за Берлін привели до остаточної перемоги СРСР і союзників. 2 травня столиця Німеччини капітулювала.
Отже, незважаючи на те, що деякі військові операції тривали і після 9 травня 1945 р., саме цю дату вважають днем поразки нацистської Німеччини. Від імені Верховного головнокомандування Пакт про беззастережну капітуляцію Німеччини підписав начальник вермахту, генерал-фельдмаршал В. Кейтель. Радянський Союз представляв заступник Верховного головнокомандувача, маршал СРСР Г. К. Жуков, союзників – Головний маршал Великобританії А. Тендер.
Пам’ять про ці жертви, ратний і трудовий подвиг народу зобов’язує нас бути гідними та зробити все залежне, щоб розквітав, ставав красивішим і заможнішим рідний край, Україна. Нехай земля радує щедрим колосом, а чисте, мирне небо – сонячними днями.
Валентина КОРНІЙЧУК
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело