![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/20140916_124749.jpg?itok=hamb_d82)
16 вересня в Музеї історії Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулася зустріч першокурсників педагогічного інституту з ветераном підпільного партизанського руху на Волині в період ІІ Світової війни Іваном Глущуком.
Сивочолий, але молодий душею ветеран розповів молоді про чорні дні фашистської окупації на Волині, про розгортання тут партизанського руху і визволення краю від гітлерівських загарбників.
Найважливішим, на його думку, проявом підтримки партизанської боротьби було те, що більшість волинських сіл і хуторів стала базою для партизанів. У партизани йшли цілими сім’ями. Партизанські загони діяли в Шацькому, Старовижівському, Ратнівському районах Волинської області та Малоритському районі Білорусі. Особливого розмаху набрав цей рух після приходу на Волинь з’єднання партизанських загонів під командуванням О. Федорова. Волинь перетворилася у справжній партизанський край. На той час на наших теренах загалом налічувалося 32 партизанські об’єднання, в які входило до 20 загонів. Завдяки ним під укіс було пущено сотні ворожих ешелонів.
Іван Маркович пишається своєю причетністю до подвигу земляків-партизанів і радий, що держава визнала неоціненний внесок народних месників у велику перемогу над фашизмом.
Ветеран розповів про те, як він вступив у партизанський загін імені Ворошилова під командуванням Степана Шковороди. Десятирічний Іван та вся його родина були учасниками партизанського руху: сестра допомагала на кухні й у пральні, брат служив у загоні. А малий Іван мав свої доручення. Він частенько бував на окупованій території та вузлових залізничних станціях у ролі пастуха чи жебрака. Так кмітливий хлопець вивідував, скільки фашистської бойової техніки і німців у цих місцях, розклеював листівки. За активну участь Івана в партизанському загоні німці спалили батьківську хату.
Після війни він навчався у ФЗО (м. Кривий Ріг), потім – армія. 1964 року став студентом Луцького педінституту імені Лесі Українки, а 1970-го закінчив навчання. Довгий час працював учителем історії та географії, завучем, директором школи в Камінь-Каширському районі. Нині очолює обласну спілку ветеранів підпільного партизанського руху на Волині. Він має чимало нагород: за визволення міста Луцька, області, орден «За мужність» ІІІ ступеня.
Іван Маркович сам пише вірші на військову тематику українською та білоруськими мовами, які із задоволенням прочитав студентам. «Любіть свою Україну, свій народ, будьте патріотами, гордими за те, що ми – українці», – закликав гість.
Подарувавши квіти, студенти тепло дякували Івану Марковичу за зустріч і бажали довгих літ життя.
Галина ФІРС,
завідувач Музею історії СНУ імені Лесі Українки
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело