![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/13772454081.jpg?itok=WOYPboVa)
75 літ тому, 25 серпня, в селі Новосілки (нині село Набережне) Демидівського району на Рівненщині була розкрита перша сторінка Вашого життєпису. Нелегкі роки дитинства, студентської юності, непрості перипетії радянської доби, події незабутніх 60-х, активні пошуки себе в науці й літературі, а найголовніше – безнастанна самоосвіта, що весь час поглиблювала отримані у виші й аспірантурі знання, – так можна схарактеризувати вагомі віхи Вашого становлення як науковця-академіка, директора Інституту літератури імені Тараса Шевченка НАН України.
У часи перебудови, мабуть, саме Ви чи не першим порушили питання про реабілітацію українських літераторів – жертв тоталітарної системи – і видання їх творчого доробку. Сотні імен і творів, що донедавна були замкнені у спецфондах, знайшли свій шлях до сердець читачів завдяки публікаціям «Літературної України» в серії «Сторінки призабутої спадщини» та збірнику «Із забуття – в безсмертя!» Зі здобуттям Україною незалежності, Ви неодноразово займали високі посади в уряді, були народним депутатом України – й кожен Ваш виступ – чи у пресі, чи в залі Верховної Ради, – завжди був спрямований на пробудження в людей національної свідомості й зміцнення духовності. При цьому Ви вели й ведете активну науково-дослідницьку роботу.
Луцьк, де ви провели свої молоді роки, залишається для Вас рідним містом і це не дивно, бо ж саме в місті над Стиром живе й розквітає студентськими усмішками Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки, до наглядової ради якого Ви входите, де маєте честь бути Почесним доктором. Ми завжди раді бачити Вас на міжнародних і всеукраїнських конференціях, симпозіумах, що відбуваються в Лесиному виші.
Керівництво і колектив СНУ імені Лесі Українки вітає Вас, Миколо Григоровичу, з ювілеєм та бажає міцного здоров’я, миру, щастя, нових сил і натхнення на ниві науки й громадської діяльності.