![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/img_9645.jpg?itok=wDjg-qiR)
Є люди, яких Бог і природа наділили не тільки дивовижним талантом, а й молодечою невтомністю душі й серця, перед якою стає несуттєвою кількість прожитих літ – багато важливішими є плоди їхньої самовідданої праці в ім’я України й народу, добротна, добірна якість створеного ними як на світанку творчості, так і в час зрілості.
Видатний український композитор, диригент-хормейстер, фольклорист, музикознавець, педагог, почесний професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, голова Волинської організації Національної ліги українських композиторів Мирослав Стефанишин саме з таких. Доробок митця гідно оцінила влада, удостоївши його високого звання заслуженого діяча мистецтв України, відзначивши премією імені Степана Кривенького і ще цілою низкою нагород. Але не менш важливим для творчої людини є визнання його широким загалом. Задушевні й патріотичні твори Мирослава Степановича припали до душі слухачам різних вікових категорій – від вихованців дошкільних дитячих закладів до людей вельми поважного віку. Упродовж років вони звучать у концертах, по радіо, телебаченню, з платівок та компакт-дисків, сіючи в серця небайдужих до музики людей зерна доброти й любові і змушуючи задуматись, а хто ми, зрештою, є і яких батьків ми діти…
Тож утримаюсь від озвучення круглої ювілейної дати, «винуватцем» якої нині є наш Маестро (кому цікаво – хай загляне у Вікіпедію) – музика його завжди молода і життєствердна, а отже, молодий і сам митець. Це, до речі, сповна підтвердив його ювілейний вечір, який відбувся 3 квітня у Волинському академічному обласному українському музично-драматичному театрі імені Т. Г. Шевченка.
Будучи уродженцем пісенного галицького краю, Мирослав Стефанишин назавжди полюбив не менш пісенну Волинь. Либонь, кожна з його композицій – це яскравий штрих до широкої панорами Лесиного краю і, зокрема, до музичного «портрета» древнього і вічно юного Лучеська. Знаменно, що згаданий уже вечір почався саме з «Оди Луцьку», яку Мирослав Степанович написав на вірші відомого поета, прозаїка, перекладача Миколи Мартинюка, й прозвучала ця чудова пісня у виконанні Камерного хору Свято-Троїцького кафедрального собору «Оранта» (акомпанувала донька Мирослава Степановича Леся Стефанишина; у залі, крім того, були присутні онуки композитора Роман і Богдан, невістка Оксана та правнучка Вероніка). Щойно згаданому колективу, очолюваному заслуженим діячем мистецтв України, професором Василем Мойсіюком, «по плечу» як церковні піснеспіви, так і світські твори, у яких, проте, завжди відчутний потужний духовний складник (адже, як відомо ще з часів Блаженного Августина: «Хто співає – двічі молиться»). Хор виконав також інтерпретацію славнозвісного Кобзаревого «Ой чого ти почорніло». Цей твір, на мій погляд, – один із найяскравіших у музичній Шевченкіані взагалі і в доробку М. Стефанишина зокрема, про що свідчить його висока оцінка фахівцями всеукраїнського масштабу. Між цими піснями ведуча – кандидат мистецтвознавства, доцент Лесиного вишу Лариса Ігнатова – представила глядачам ювіляра, наголосивши на тому, що вчителями Маестро були такі генії музичного мистецтва, як Микола Колесса, Павло Муравський, Станіслав Людкевич, Роман Сімович та ін.
Cправжньою окрасою вечора стала молода і вельми талановита співачка Ірина Котлицька. Її чарівне колоратурне сопрано здатне малювати дивовижні образи; так, слухаючи пісні ювіляра на вірші Лесі Українки «Давня весна» та «Горить моє серце» (знакові для композитора, оскільки з них бере початок його інтерес, а згодом і любов до краю, що зростив велику поетесу), не можна було позбутися своєрідного ефекту присутності самої Лесі, точніше пломеня її душі. Зі співом пані Ірини вдало поєднувався фортепіанний супровід концертмейстера Оксани Гордєєвої. Забігаючи наперед, скажу, що того дня І. Котлицька виступила і з естрадно-симфонічним оркестром Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка (керівник – заслужений артист України Микола Гнатюк), виконавши «Пісню про рідне місто» Мирослава Стефанишина на вірші Олександра Богачука та славнозвісну «Я – Мавка» цих же авторів, явивши й цього разу блискуче мистецтво перевтілення.
Народний артист України, професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Василь Чепелюк, привітавши й назвавши ювіляра «легендою музичного мистецтва Волині», із притаманною йому сердечністю й емоційністю виконав пісню Мирослава Степановича на вірші Йосипа Струцюка «Прийди, як розквітне весна».
Чимало пісень М. Стефанишина написані в танцювальних ритмах. Так, «Луцький вальс» на слова Миколи Кузьо представило на вечорі вокальне тріо Волинського державного училища культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського під керівництвом Людмили Бабачик, а танго «Мовчить зоря» на вірші Йосипа Струцюка – тріо Волинського академічного обласного українського музично-драматичного театру імені Т. Г. Шевченка (керівник – Микола Седлярук).
Весна, що вже впевнено крокує планетою, завітала на свято разом із тріо бандуристок СНУ імені Лесі Українки «Дивоструни» (керівник – професор Мирослава Сточанська). Проспівані ними «Волинські веснянки» (обр. М. Стефанишина) відкрили перед слухачами неповторну красу фольклорних джерел, із яких черпає снагу і натхнення сам композитор.
Виступів чудового вокального дуету «Душа Волині» у складі заслуженої артистки України Алли Опейди та заслуженого працівника культури України В’ячеслава Судими краяни завжди очікують із нетерпінням, і колектив цей, зазвичай, виправдує сподівання глядачів. Так було й цього разу. Пані Алла й пан В’ячеслав представили дві пісні Мирослава Степановича на вірші Миколи Онуфрійчука «Отчий край» та «Чекає калина», які прозвучали щиро й зворушливо – суто по-Стефанишинському і суто по-«душеволинському».
Варто відзначити притаманне композиторові виняткове чуття слова. Відчувши, що поетичний текст відповідає музичному задуму (якщо пишеться на готову мелодію) або ж вільно кладеться на ноти, Мирослав Стефанишин саме ці критерії має за визначальні, і його мало обходить, до якої творчої організації поет належить (ідеться, зрозуміло про сучасників – класики «спілчанством» не «заморочувались») – до Національної спілки письменників України, Асоціації українських письменників, Ліги українських письменників імені Павла Чубинського, якоїсь іншої літорганізації, а чи взагалі є «вільним митцем», аби його поезія хвилювала і струни серця заторкувала. Вище вже згадувався «Луцький вальс» на слова Миколи Кузьо. Лунала на ювілейному вечорі також ніжна, лірична «Шовкова косиця» на вірші Тетяни Байди (пісню виконав Леонід Гнатюк).
Нові яскраві грані свого непересічного таланту (а заодне й приклад вдумливого, дбайливого, творчого ставлення до доробку М. Стефанишина) показав заслужений артист України Михайло Лазука, у виконанні якого прозвучали пісні ювіляра «Знову у гори йду» (вірші Миколи Гнатюка /поета/) та «Виший, мила, сорочку мені» (вірші Володимира Ткаченка).
У виконанні Ніли та Ігоря Баранюків прозвучала пісня М. Стефанишина «В моєму серці тільки ти» (слова, як було оголошено, народні).
Як ми знаємо, доробок Мирослава Степановича далеко не обмежується пісенним жанром. Здобутки композитора в інструментальній музиці продемонстрував того вечора духовий оркестр Волинського державного училища культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського (керівник – заслужений діяч мистецтв України Микола Чорний). «Молодіжний марш» в інтерпретації цих талановитих музикантів заіскрився справді молодіжними, бадьорими життєствердними барвами, й подумалося – ось справжній непроминущий стан душі автора, перед яким блякнуть будь-які паспортні дати.
Блискучим патріотичнним апофеозом ювілейного концерту стала пісня Мирослава Стефанишина на вірші незабутнього Олега Потурая «За Вкраїну станьмо, браття», яка прозвучала у виконанні молодого талановитого співака Владислава Карпова у супроводі щойно згаданого оркестру.
Культурна програма ювілейного вечора не зводилася лише до концертних номерів. Лунало того дня й чимало щедрих віншувань. Зокрема, Мирослава Степановича вітали й нагороджували начальник управління культури Волинської обласної державної адміністрації Валерій Дмитрук (вручив ювілярові Почесну грамоту Міністерства культури України), начальник управління культури Луцької міської ради Тетяна Гнатів (вручила Почесну грамоту Луцької міської ради), директор Волинського академічного обласного театру ляльок, заслужений діяч мистецтв України Данило Поштарук, директор Обласного науково-методичного центру культури Любов Рожнова, заступник директора Волинського державного училища культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського Антон Антонюк, директор Палацу культури м. Луцька, заслужений діяч мистецтв України Юрій Войнаровський, керівник хорової капели «Посвіт», заслужений працівник культури України Ростислав Кушнірук, представниці товариства «Холмщина» Ірина Лопощук та Віра Гресь, народна поетеса Лариса Франчко, колеги Мирослава Степановича по Лізі композиторів – художній керівник Волинської обласної філармонії, заслужений працівник культури України Юрій Максименко та його дружина Лариса Павлівна, голова Ліги українських письменників імені Павла Чубинського Олексій Добко, колишні студенти Луцького педінституту (і вихованці Мирослава Стефанишина) Раїса Остапчук, Ростислав Позінкевич (нині професор СНУ) і, як-то кажуть, «несть їм числа»...
Наприкінці дійства слово було надане винуватцю торжества. Мирослав Степанович закликав батьків, чиї діти мають хороші здібності до творчості, дбайливо плекати і розвивати їхні таланти, схвильовано і щиро подякував усім, хто був причетний до організації цього музичного свята, а це управління культури Волинської обласної державної адміністрації, Обласний науково-методичний центр культури, Волинське державне училище культури і мистецтв імені І. Ф. Стравінського, Волинський академічний обласний український музично-драматичний театр імені Т. Г. Шевченка, висловив глибоку вдячність режисерові та ведучій вечора Ларисі Ігнатовій, усім без винятку виконавцям, котрі брали участь у концертній програмі, не забув і видавців його творів, зокрема, Андрія Криштальського (Волинська мистецька агенція «Терен»), Миколу Мартинюка (Поліграфічно-видавничий дім «Твердиня»), Іванну Захарчук («Вежа-Друк»). До речі, у фойє можна було придбати й книги ювіляра. Окрім того, там же було розгорнуто й суто виставкову експозицію з фондів Волинської державної обласної універсальної наукової бібліотеки імені Олени Пчілки.
Ігор БЕРЕСТЮК
Фото Мар’яна ПРОКОПЧУКА
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело