![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/11796382_851608348250773_4874824327040029884_n.jpg?itok=a3mA8WA5)
На початку літа ми вже повідомляли, що студентка ІІІ курсу спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність» Анна Бондарець стала учасницею міжнародної програми, яку організовує всесвітньовідома міжнародна молодіжна громадська організація «AIESEC» (переглянути замітку можна за посиланням: http://eenu.edu.ua/uk/articles/dokumentoznavec-anna-bondarec-uchasnicya-mizhnarodnoyi-programi-vid-aiesec).
Кілька тижнів тому Анна Бондарець повернулась зі стажування за кордоном і з радістю поділилася своїм досвідом та враженнями із студентством Лесиного вишу.
– Анно, звідки ти дізналась про міжнародну молодіжну громадську організацію «AIESEC»?
– Від моєї знайомої Анастасії Сілівончик, яка є team member у локальному комітеті організації AIESEC у м. Луцьку. Анастасія неодноразово також була учасником програми стажування від AIESEC. От і я вирішила спробувати.
– Як відбувається відбір учасників до участі в програмі стажування за кордоном?
– Перший крок – заповнення аплікаційної форми. Після цього з тобою зв’язується один з представників AIESEC у нашому місті. Другий крок – узгодження часу і дати проведення співбесіди. Третій етап, за умови проходження другого, – тест англійською мовою онлайн. Відсоток знання мови має бути не менше 60 %. Якщо ці етапи пройдено, то вас чекає підписання договору. Здавалось би, що це вже все і я кудись поїду? Ні. Далі ти і твій team member шукають проект, за яким ти хочеш поїхати. Але тут теж не все так просто. Подаючи своє резюме і заявку на той чи той проект, потрібно пройти ще одну співбесіду в Skype, але вже з представником локального комітету країни, в яку ти подаєш заявку. Якщо тобі дають позитивну відповідь, то вітаю, можна іти купувати квитки на літак.
–З яких країн були учасники разом з тобою під час стажування в Туреччині?
– На проекті було всього 18 учасників із різних країн, зокрема Португалії, Колумбії, Китаю, Єгипту, Алжиру, Румунії, Македонії, Казахстану, Туреччини, Киргизстану, Індії, Індонезії, Пакистану та багато інших країн. Відтепер у кожній із них в мене є друзі, тому я з нетерпінням чекаю зустрічі знову.
– Що нового дізналась про Туреччину завдяки проекту?
– Туреччина – це надзвичайно цікава й колоритна країна. Зламала багато стереотипів саме про людей. У нас, коли кажуть щось про Туреччину, то перша думка – «гарем». Насправді, це давно вже європеїзована країна. Тут, дійсно, жінка відходить на другий план, і у неї немає таких прав і можливостей як у чоловіка, але це зовсім не те, що закладено в нас у голові про цю країну. Якщо говорити про традиції, то дивує те, як часто турки п’ють чай. Так, саме чай, а не каву (хоч кава там просто надзвичайна). Уявіть собі: на вулиці +47ºС, а посередині дня сидять люди і п’ють чай. Це дійство відбувається на сніданок, полуденок, ланч, обід, під вечір, на вечерю, вночі… постійно. І, до речі, чай у турецьких кафе дають як бонус, тобто безкоштовно.
– Чи виникали в тебе якісь складнощі під час проекту, з якими можуть зіткнутись майбутні учасники?
– Як на диво, труднощів не було ніяких. Ні з учнями, яких я навчала англійської мови, ні з інтернами, з якими проводила більшість вільного часу, ні з комітетом. Не дивлячись на широку географію учасників, відмінність традицій, менталітету, я одразу знайшла спільну мову і подружились майже з усіма.
– Скільки тривала твоя подорож у рамках стажування від AIESEC? Які міста Туреччини вдалося відвідати?
– Час перебування на проекті тривав шість тижнів. Звичайно, що ми не постійно були в офісі та проводили заняття. За цей термін я встигла відвідати такі міста, як Ізмір, Мармаріс, Акєка, Анталія, Мугла. Сам проект був локалізований у місті Денізлі.
– Що входило в твої основні обов’язки?
– Навчати студентів англійської мови. Але не так, як у нас, не «суху теорію». Передусім ми робили презентації про свої країни, на серйозні світові проблеми, різні тренінги у вигляді гри. Основною метою було навіть не підтягнути рівень знань учнів, а виховувати лідерські навички, що дуже знадобиться дітям у майбутньому.
– Як відбувалось фінансування твоєї участі в проекті?
– Безкоштовним було шеститижневе проживання в Host family. Квитки, харчування, розваги, подорожі – все оплачує інтерн, тобто я. Це волонтерське стажування, тут все добровільно.
– Що найбільше запам’яталось за весь час перебування в проекті?
– Не можна виділити декілька речей, бо вся подорож була незабутньою. Починаючи від Львівського аеропорту і закінчуючи слізьми прощання з друзями. Я не забуду наші roll call – щоденні танці, пікніки, пригоди зі студентами, подорожі, недоспані ночі. Це все назавжди зі мною, і мені здається, що моя подорож з цими людьми тільки починається.
– Чи плануєш нову подорож? Якщо так, то куди?
– Плани такі є. Напевно, було б дуже дивно, якби я не сказала, що хочу знову повернутись у Туреччину, але плюс до цього планую поїхати в Чехію, Угорщину, Хорватію. Насправді, не важливо куди ти їдеш, головне, який колектив тебе чекає, від цього залежить все стажування.
– Що ти б хотіла побажати нашим сучасним студентам та цьогорічним вступникам?
– Не сидіть на місці, розвивайтесь, удосконалюйтесь, подорожуйте. Це незабутні емоції та враження, і хай для цього потрібно докласти немалих зусиль, але воно того варте!
P. S. Приємно відзначати позитивну тенденцію. З кожним роком більшає кількість студентів СНУ імені Лесі Українки, які беруть участь у міжнародних волонтерських програмах, стажуванні, навчанні за кордоном. Це говорить про студентську мобільність, рівень підготовки наших студентів. Сьогодні хотілося б привітати іншу студентку історичного факультету Анну Авраменко із вдалим відбором на Європейську волонтерську службу (EVS) Erazmus+, яка пройде в естонському місті Таллін. Анна буде волонтером у початковій школі, починаючи з вересня цього року. Бажаємо їй вдалої подорожі та гарних вражень.
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО,
заступник декана з виховної роботи історичного факультету
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело