У четвер, 10 травня, на факультеті педагогічної освіти та соціальної роботи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбувся майстер-клас із виготовлення традиційної ляльки-мотанки для студентів 1 та 2 курсу спеціальності «Дошкільна освіта».
Майстер-клас проводила дипломант конкурсу з декоративно-ужиткового мистецтва у номінації «Авторська робота» Соломія Семенова – учениця 8 класу гімназії № 21 імені Михайла Кравчука (організатори конкурсу – Луцький міський центр науково-технічної творчості учнівської молоді).
Школярка розповідає, що лялька може допомогти здійснити найзаповітніше бажання: «Лялька – як дитяча іграшка і оберіг родини й роду, – розповідає майстриня, – вона – як могутній магічний талісман та символ зв’язку між поколіннями, знана в багатьох традиційних культурах земної кулі – від Аляски до Австралії, від Африки до України».
Лялька-мотанка відома з незапам’ятних часів і своїми витоками сягає чи не в добу Трипільської цивілізації… З давніх-давен в українських родинах молода мати, чекаючи дитину, робила ляльку-мотанку, котра уособлювала собою майбутнє дитя. Перш ніж покласти в колиску новонароджену дитину, туди клали цю лялечку, і вона ставала оберегом дитини, її захисницею, символом зв’язку дитини з усім родом, і цей зв’язок захищав людину, де б вона не була. Це дуже нагадує про традицію, яка існувала в Древньому Римі, де з глини виготовляли лари – символічні фігурки-зображення предків, і римлянин завжди возив їх із собою, і де б він не був – з ним були його предки, його земля і потужний захист всього роду…
В Україні ще на початку 20 століття дівчата, готуючи скриню з весільним посагом, разом з рушниками та сорочками, клали туди своїх ляльок. Кожна дівчина робила мотану ляльку, яку забирала із собою в нову сім’ю. Причому в родині чоловіка дозволялось молодій дружині, допоки в молодят немає діток, гратись лялькою, і чим більше, вважалося, вона грається лялькою, то швидше стане матір’ю, і тим здоровіші будуть діти. А коли народжувалась дитина, то молода мати клала своїх ляльок до дитячої колиски, щоб оберігали дитя від хвороб та поганих очей, а коли дитина підростала, то ляльки віддавалась їй для грання.
Очевидно, цей звичай іде ще від часів матріархату, коли саме жінка була головою роду, і вважалося, що в ляльку, яку везла до нової оселі молода жінка, вселяється дух Праматері Роду, його Хранительки. При виготовленні ляльки-мотанки в жодному разі не використовується голка, а тільки нитки і тканина. Лише в останні часи майстри, що роблять колекційні ляльки, які вже мають не тільки сакрально-обрядове, але й художнє та естетичне значення, використовують голку для оздоблення лише вбрання ляльки вишивкою або гаптуванням. Всі інші деталі ляльки-оберегу дотепер виготовляються без застосування голки.
Майстриня наголосила, що в основі української ляльки-мотанки – хрестоподібна фігура, де єдина об’ємна деталь – це голівка. Її виготовлення – це найважливіший момент процесу створення ляльки-мотанки. Спочатку потрібно змотати спіраль – символ безконечності Буття і вічності, та покриваючи її шматинкою, вкладати свої думки і наміри: для чого ця лялька робиться, у чому вона покликана сприяти і в чому допомагати своєму майбутньому власнику. Потім голівка обмотується ниткою, яка викладається у формі хреста. Хрест у цьому випадку є й оберегом – символом Сонця, життя і нових починань і символізує саму людину, гармонію її персонального фізичного світу (горизонталь) і духовного (вертикаль). І обов’язково вузлова лялька мотається за рухом сонця – тоді вона принесе удачу та щастя.
Коли голівка готова, майстриня нарікає майбутню ляльку тим іменем, яке буде символізувати її призначення. Далі з валиків тканини формуються ручки (перекладина хреста) і тулуб. Соломія говорила, що деякі майстри надають ляльці більшої схожості з жіночою постаттю, формуючи ще й груди. Після того ляльку одягають – вбрання та кольори, які кожен підбирає за своїми уподобаннями і враховуючи символічне призначення ляльки. Наприклад, якщо лялька робиться на добробут і здоров’я родини – для одягу підбираються червоно-зелені відтінки, для успіху в фінансових справах – зелені та золотисті, для щастя у коханні чи подружньому житті – червоні, рожеві, помаранчеві кольори, для успіху в творчості – блакитні. І, звісно, велику силу має вишивка, особливо, якщо це вишивка старовинна, яка несе в собі древню символіку і позитивну енергію багатьох поколінь. Потужну захисну силу мають ляльки, виготовлені з натурального конопляного полотна – це універсальний родинний оберіг від нещастя і хвороб.
Завдяки чудовому майстер-класу студенти мали змогу дізнатися походження, призначення та найголовніше – тонкощі виготовлення ляльки-мотанки, адже це один із найдревніших архетипічних символів, який єднає культури і традиції. Це ознака швидше історичної спорідненості культурних традицій, які розвивалися у цих регіонах, єдності духовного, сакрального простору для всіх людей, у яких попри всі війни і роздори, якими повна людська історія, завжди було прагнення до злагоди й гармонійного життя, яке уособлює зроблена з молитвою та любов’ю лялька-мотанка.
Українська народна лялька є втіленням добра і лагідності. Це оберіг людської душі й долі, символ предків. Це символ Великої Матері, яка сотворила все суще і береже дотепер народжені нею душі.
Факультет педагогічної освіти та соціальної роботи
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело