У липні 2016 року студенти та випускники історичного факультету взяли участь у дуже цікавому та корисному проекті «Пам’ять без кордонів», який започатковано у 2004 році. Його мета – віддати шану українцям, які загинули на території Республіки Польща, через відновлення там цвинтарів. Усього група волонтерів складалась з 16 осіб, на чолі з організатором Сергієм Годлевським. Із них випускники історичного факультету – Сергій Годлевський, Микола Собуцький і Тарас Висоцький. Також у проекті взяли участь тринадцять студентів історичного факультету та двоє випускників університету Любов Казмірчук (педагогічний інститут) та Олена Сахно (інституту економіки та менеджменту).
Випускник історичного факультету Тарас Висоцький поділився своїми враженнями від участі в проекті «Пам’ять без кордонів»:
– Тарасе, цьогорічний проект закінчився. Розкажіть, що вдалося зробити силами учасників проекту?
– Нами було впорядковано чотири українських кладовища на території Грубешівського повіту Люблінського воєводства в Польщі, а саме в селах Модринь, Ласків, Верешин та Мірче. Було зрізано кілька аварійних дерев, відновлено паркан в с. Модринь, на яке під час бурі впало дерево. Кладовища були дуже зарослі кущами та чагарниками і були скоріше схожі на джунглі, ніж на місце вічного спокою наших співвітчизників. Маючи всього одну бензопилу, дві мотокоси та п’ять мачете, незважаючи на спеку, ми крок за кроком звільнили могили українців від неприступних хащів… Після виконаних робіт наші дівчата за давнім українським звичаєм побілили пам’ятники вапном.
– Деякі наші студенти вперше поїхали закордон, це для них була перша далека подорож. Чи вдалось їм у рамках проекту більше дізнатись про сусідню країну, познайомитись з історією та культурою, поспілкуватись із молоддю?
– Поїздка складалась не тільки з праці на кладовищах, але і з екскурсій. Так, ми відвідали село Сагринь, де за підрахунками істориків було знищено майже все його населення, а це близько 1000 осіб, побували на могилах бійців УПА на кладовищі в Шиховичах. Відвідали місто Холм, яке заснував король Данило Галицький, а також побували в селі Краковець, яке знаходиться на кордоні з Україною, де познайомились з польською молоддю.
– Що Вам особисто найбільше запам’яталось та вразило під час проекту?
– В останній день перебування в Польщі ті, хто бажав, змогли відвідати міста Грубешів та Замость. Найвизначнішою подією даної поїздки для мене стали відвідини могили мого рідного прадіда Степана Назаровського, який трагічно загинув внаслідок польсько-українського протистояння у 1943 р. в селі Теребінь Грубешівського повіту у віці 22 роки, коли моєму дідусеві Олександру було три роки. Програма «Пам’ять без кордонів» – надзвичайно важлива та актуальна, особливо у світлі останніх подій. Хотів би підкреслити, що саме з таких кампаній виростає політика національної пам’яті. Відтак наша поїздка відбулась за кошти меценатів та на нашому власному ентузіазмі. Продовження програми та наступна поїздка планується вже на вересень цього року, до неї можуть долучитись всі охочі».
Тетяна ЯЦЕЧКО-БЛАЖЕНКО
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело