![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/img_20171012_130049.jpg?itok=nVjgLg7S)
12 жовтня студенти Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки – майбутні фахівці соціальної сфери в контексті вивчення дисциплін «Методи та методологія неповнолітніх правопорушників» і «Соціально-педагогічна профілактика правопорушень неповнолітніх» з метою здійснення ресоціалізації відвідали Ковельську виховну колонію №201.
Виховна колонія в Ковелі – заклад, де відбувають покарання неповнолітні хлопці віком від 14 до 18 років. Щоправда, вони там можуть залишитись і довше – до 21 року для закріплення виховного ефекту, як кажуть у колонії.
Їдучи туди, студенти ставили собі за мету дізнатися, в яких умовах відбувають покарання неповнолітні засудженні, який їхній розпорядок дня, чим вони займаються у вільний час, і чи є цей час взагалі, які профілактичні та виховні заходи проводять для запобігання рецедиву злочину в майбутньому.
Студенти факультету педагогічної освіти та соціальної роботи спеціальності «Соціальна педагогіка» (групи СП-33 та СП-43) під керівництвом кандидатів педагогічних наук, доцентів Тетяни Мартинюк і Валерія Петровича мали можливість ознайомитися зі структурними підрозділами виховної колонії. Заступник начальника колонії з соціально-виховної та психологічної роботи Юрій Філаретов повідомив про чисельність вихованців, особливості соціально-виховної роботи з неповнолітніми засудженими та специфіку їхнього перебування в режимній установі.
Студенти мали можливість послухати і про особливості здійснення навчально-виховного процесу в умовах установи цього типу. Здобутки та надбання вихованців були представлені директором школи Кавюком В. М.
З метою здійснення ресоціалізаційного впливу технологіями інтерактивну студенти обрали для представлення вихованцям колонії соціальну виставу «Серце» (керівник –доцент Надія Корпач). Зазвичай, саме серце людини спонукає нас до здійснення неймовірних вчинків і дарує нам почуття. Іноді воно стає причиною болю...
Студенти на прикладі життєвих історій за допомогою технологій театру намагалися донести думку про те, щоб не сталося в житті, завжди є вихід і надія, а любов до Бога, рідних та близьких обов’язково допоможе знайти вірний шлях у житті та прийняти правильне рішення.
Ірина КРИЩУК,
студентка факультету педагогічної освіти та соціальної роботи спеціальності «Соціальна педагогіка»
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело