28 листопада Україна і світ вшановували пам’ять жертв Голодомору 1932–1933 рр. На історичному факультеті студенти й викладачі теж не оминули увагою таку трагічну для українського народу сторінку в його історії. Захід розпочався хвилиною мовчання. А на знак пам’яті про тих, хто загинув від голодної смерті, було запалено скорботну свічку.
Перед переглядом тематичного фільму «Голодомор. Україна. ХХ століття» заступник декана історичного факультету Тетяна Яцечко-Блаженко у вступному слові звернули увагу студентів на те, що сьогодні дуже важливо пам’ятати про ту страшну трагедію, яку Україна пережила в 1932–1933 рр., і зробити все можливе, щоб пам'ять не згасала у віках. Як трагедія, масштаби котрої неможливо збагнути, голод травмував націю, залишивши на її тілі глибокі соціальні, психологічні й демографічні шрами, які вона носить до сьогодні. Найважливіше у трагедії голоду – те, що його можна було уникнути.
Голод – сам по собі надзвичайно страшне явище, але коли він створений людськими руками, жахіття від нього просто не передати словами. В думках досі вирують страшні картини, гори аби-як кинутих напризволяще тіл, безліч спотворених, зморщених дитячих облич, голодні очі й бажання жити. Мільйони невинних людей, мільйони ненароджених дітей, убитих просто так. Ми не забудемо! Ми не пробачимо! Ми, молоде покоління, не маємо права забути про велику смерть від великого голоду.
Анжеліка КРАВЧУК,
студентка І курсу спеціальності «Документознавство та інформаційна діяльність»
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело