![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/logo-uk-a63054626e66909e70dd5901e8cee6e3.png?itok=9Lo0ffDt)
Доступ до інформації є основою впровадження дієвих механізмів забезпечення якості освіти. Цей чинник набирає ще більшої ваги в умовах децентралізації, що розпочалася в системі вищої освіти України. Автономію університетів мають супроводжувати прозорість і відкритість — для викладачів, студентів, абітурієнтів та широкої громадськості.
Власне, доступ до інформації став одним з 10 стандартів внутрішнього забезпечення якості вищої освіти, які були затверджені на останній конференції міністрів освіти країн Європейського простору вищої освіти. Володіючи інформацією про навчальні програми, абітурієнти й студенти здатні зробити більш зважений вибір свого майбутнього фаху.
Фінансова прозорість — це запорука довіри викладачів та інших працівників університету до адміністрації. Зрештою, на цьому базується довіра суспільства і, що важливо для майбутнього розвитку, донорів і меценатів.
Адміністративна прозорість — це засадничий принцип оприлюднення інформації про права та обов'язки всіх учасників освітнього процесу, боротьби з порушенням їхніх прав, корупцією, кумівством та непотизмом.
Стратегія розвитку ВНЗ дозволяє зрозуміти цілі, яких прагне досягнути інституція, а також оцінити інструменти, які для цього застосовуються.
Протягом семи місяців Аналітичний центр CEDOS, за підтримки міжнародного фонду "Відродження", здійснював моніторинг доступності інформації на сайтах університетів і за допомогою інформаційних запитів. Моніторинг охопив 96 вищих навчальних закладів, що мають статус національних і в яких загалом навчається понад 800 тис. студентів (56 % від загалу). Майже 40 показників, які оцінювалися за попередньо апробованою методикою, було об'єднано в чотири групи: фінансова прозорість (30%), адміністративна прозорість (20%), інформація про зміст програм (40%), а також стратегічне планування (10%). Детально розписана методологія доступна на сайті Рейтингу.
Нормативна та фінансова документація, інформація про керівництво ВНЗ та його рішення, оголошення про конкурси на заміщення вакантних посад, інформаційні пакети ЄКТС, переліки дисциплін, їх описи та інформація про практичну складову програм, стратегічні плани та їхні відповідні компоненти — доступність цих та інших даних вимірювали за 100-бальною шкалою. За результатами моніторингу складено Рейтинг прозорості національних університетів.
Загалом перша десятка має такий вигляд.
1. Національний університет "Львівська Політехніка" (71,3 бала).
2. Харківський національний університет імені В.Каразіна (66,9).
3. Тернопільський національний університет імені І.Пулюя (62,6).
4. Львівський національний університет імені І.Франка (59).
5. Київський національний університет імені Т.Шевченка (57,1).
6. Національний технічний університет України "Київський політехнічний інститут" (56,1).
7. Львівський національний медичний університет імені Д.Галицького (55,5).
8. Київський національний торговельно-економічний університет (54,9).
9. Прикарпатський національний університет імені В.Стефаника (54,7).
10. Хмельницький національний університет (54,3).
Східноєвропейський національний університет імені Лесі Українки отримав 33,9 бала.
(Повний рейтинг прозорості національних університетів дивіться тут).
Водночас загальний рівень відкритості університетів залишається невтішним. Лише 16 університетів перетнули позначку 50 балів зі 100 можливих. Університети досить часто недооцінюють важливості інформування як членів власної академічної спільноти, так і зовнішнього світу. Та тішить те, що все ж таки в Україні можна знайти гідні для наслідування приклади.
За інформацією «ZN.UA»