![Факультет педагогічної освіти та соціальної роботи Факультет педагогічної освіти та соціальної роботи](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/img-a9f76e1dd2735be2ba071344c60b7aaf-v.jpg?itok=JZO9C_p-)
21 березня на факультеті педагогічної освіти та соціальної роботи студенти 2-х та 3-х курсів спеціальностей «Початкова освіта» і «Дошкільна освіта» зустрілися з волинською письменницею, членом Національної спілки письменників України, кандидатом філологічних наук, доцентом кафедри теорії літератури та зарубіжної літератури факультету філології та журналістики Оленою Пашук.
Із нагоди всесвітнього дня поезії доцент Тетяна Здіховська та члени кафедри філології та методики початкової освіти організували цю зустріч, завдяки якій студенти змогли доторкнутись до сучасного поетичного слова. Поезія Олени Пашук глибока, різноманітна тематично, насичена метафорами, а тому цікава для молоді. Після ознайомлення з творчістю письменниці важко заперечити цим словам. Нині рідко зустрічаються поети, що вільно володіють верлібром. Своєрідною прозою, що містить досить глибокий зміст. Олена Вікторівна пише не лише змістовно, а й відкрито, де на передньому плані внутрішній світ людини, що не захований за завісою навколишнього, масками та другорядним, головну роль відводить людині. Варто звернути увагу, що її поезія – це поклик душі, адже талант проявився ще в досить юному віці. Унікальність у тому, що вона не загубила його серед сірих буднів, а зберегла й розвинула, виростила перлини сучасної української поезії.
У творчому доробку Олени Пашук шість поетичних збірок. Почесне місце займає книга віршів для дітей «Нічка йде до мишки в гості» (2011 р.), яку поетеса присвятила своєму сину. Запитаєте чому почесне місце? А тому, що це значний внесок у дитячу літературу й загалом у педагогічну спадщину. Ми повинні бути вдячними за те, що дитинство наших дітей сповнене цікавими поетичними пригодами.
Детальніше письменниця розповіла про збірку «Паранджа» (2017 р.), за яку Олені Пашук присуджено літературну премію імені Бориса Нечерди Ліги українських меценатів за 2018 рік. Досить специфічна назва, яка на перший погляд не поєднується із вміщеною в ній поезією. Зі слів Олени Вікторівни: «Чому саме паранджа? Це не є східний образ, символ, а, скажімо, своєрідна заслона між чоловічим і жіночим, східним і західним, внутрішнім і зовнішнім. Типовий жіночий атрибут, що розмежовує протилежні світи». Збірка складається із семи розділів, кожен з яких розповідає про певну богиню. Письменниця зазначила, що в кожній жінці живе богиня і, прочитавши цю книгу, будь-хто з жінок чи то дівчат зможе знайти свій образ. У цьому полягає вся інтрига. Адже ми часто боїмося собі в чомусь зізнатись, проявити себе або відкрити. Думаю, кожен хотів би дізнатись про свої закомплексовані можливості й, можливо, відшукати нову богиню.
Вірші Олени Пашук викликали в студентів захоплення та роздуми. В аудиторії панувала затишна й душевна атмосфера.
Під час зустрічі всі бажаючі змогли запитати про те, що їх найбільше зацікавило у творчості Олени Вікторівни. Дехто відкрив для себе новий жанр, тобто подивився на вже давно відомий «новими» очима. Верлібр аж ніяк не відстає від класичного римованого вірша. Адже це не лише гарно й доступно, це форма свободи слова і думки, яка нібито оголена, ні за чим не ховається, має великий зміст, без якого поезія може розсипатись. А втім, якщо поезія немає змісту, то хіба це вона? Будь-яка творчість має зміст, і зовсім неважливо вірш це чи проза або якийсь інший жанр. Усі вони різні, як і люди, а тому кожен обов’язково щось вподобає для себе в скриньці «гострого» українського поетичного слова. І, безумовно, в тенетах сучасної творчості виросте ще одна людина, частиною життя якої буде слово, цінитель і творець майбутніх перлин українського народу.
Марія БОЙКО,
студентка 2 курсу спеціальності «Дошкільна освіта»
факультету педагогічної освіти та соціальної роботи
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело