![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/images_5.jpg?itok=rlTDRjF8)
12 грудня в бібліотеці Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки відбулася презентація українського перекладу автобіографії визначної людини ХХ століття – відомого борця з апартеїдом, політика та юриста, колишнього Президента Південно-Африканської Республіки Нельсона Мандели «Довгий шлях до свободи».
Захід відбувся в рамках тижня Нельсона Мандели в Україні. Книга вийшла друком у видавництві «Наш формат». Ініціатор перекладу – урядовий уповноважений з питань етнонаціональної політики Геннадій Друзенко. Переклад здійснив докторант кафедри прикладної лінгвістики СНУ імені Лесі Українки Василь Старко. Як зазначив під час зустрічі із книголюбами Геннадій Друзенко, видання має для нього особисте значення. Коли почався Майдан, зрозумів: книга говорить до України. Імена, століття, півкуля інші, але все звернено до нас. І смерть Мандели 5 грудня 2013 року символічна й містична водночас. Пан Геннадій переконаний: Мандела чекав, кому передати естафету. І саме Майдан став наступним епіцентром боротьби за свободу. Крім того, ця автобіографія – виклик для перекладача, адже це сповідь символу світу, незламного борця, врешті – зрілої людини, яка пережила все і досягнула всього, чого лише можна уявити, але не втратила щирості, інтимності розповіді.
Для Василя Старка життя Мандели унікальне, а його автобіографія стала своєрідною бесідою із цієї визначною постаттю. Як зазначив перекладач, Нельсон Мандела пише відкрито, просто й скромно про дитячі роки, юність, власне становлення як людини та громадянина, довгі роки ув’язнення, звільнення, кохання й президентство. Мандела змінював інших, і він змінив мене, – поділився власними враженнями від автобіографії Василь Старко.
То ким же був Нельсон Мандела? Він став президентом Південно-Африканської Республіки після перших повністю демократичних, не сфальсифікованих виборів у ПАР. До цього був видатним борцем із апартеїдом (офіційною політикою расової дискримінації та гноблення, яку впродовж 1948–1991 рр. проводили правлячі кола Південно-Африканської Республіки проти місцевого чорношкірого населення, а також переселенців з Азії) і лідером Африканського національного конгресу. Провів 27 років в ув’язненні на острові Роббен за акції саботажу та збройного опору владі. Пізніше Нельсон Мандела став прибічником мирного шляху, й саме завдячуючи його політиці миру став можливим перехід до повної демократії у ПАР.
Нельсон Мандела удостоєний багатьох нагород, як-от: лауреат Нобелівської премії Миру (1993), Орден Заслуг (Великобританія, 1995), Золота медаль Конгресу (1997), Орден князя Ярослава Мудрого І ступеня (Україна, 1998), Кавалер Великого хреста ордена Святого Олафа (Норвегія, 1998), Кавалер Великого хреста ордена Золотого Лева Оранського будинку (Нідерланди, 1999), Президентська медаль свободи (США, 2002) та ін.
Помер Нельсон Мандела 5 грудня 2013 року в Йоханненсбурзі після тривалої легеневої хвороби.
У цей день присутні ще раз пригадали великого Нельсона Манделу – людину з дивовижною силою духу, яка і після своєї смерті є взірцем і натхненником для всіх правозахисників світу та людства загалом.
Інна МОГІЛЕВСЬКА
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело