Сумна звістка надійшла з Києва… На 78-му році життя помер видатний український кінорежисер, поет, перекладач, політик, народний артист України, професор, голова Національної спілки театральних діячів України, голова Всеукраїнського товариства «Меморіал» імені Василя Стуса, народний депутат України 1-го, 2-го, 3-го, 4-го, 5-го скликань, почесний професор Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки Леонід (Лесь) Степанович Танюк.
Усією своєю невтомною діяльністю – починаючи ще з часів шістдесятницької провесни, коли молодий поет і режисер очолив славнозвісний Клуб творчої молоді «Сучасник», а потім (разом із Василем Симоненком, Євгеном Сверстюком та Аллою Горською) поставив питання щодо оприлюднення інформації про вчинені НКВС масові розстріли у Биківні, – кожною своєю виставою, книгою, громадянським вчинком пан Лесь служив Україні. Ніколи, навіть у безпросвітні 70-ті, коли доля закинула його на чужину, не забував митець про Україну, завжди відстоюючи й пропагуючи національне мистецтво, національний театр (згадаймо видану в Москві у 1974 році чудову книгу про Мар’яна Крушельницького). А повернувшись, із головою поринув у творчу й громадську діяльність (Народний Рух України, «Меморіал», депутатська робота, ціла низка фільмів про Голодомор та Розстріляне Відродження).
Будучи щирим патріотом України, Лесь Танюк, проте, не стояв осторонь міжнародного літературного процесу – відомі його переклади кращих зразків світової літератури, зокрема творів Вільяма Шекспіра, Жана-Батіста Мольєра, Бертольда Брехта, Луїджі Піранделло, Гійома Аполлінера та ін.
Як почесний професор Лесиного вишу, Леонід Степанович завжди був бажаним гостем в університеті. З ним радилися, до його рекомендацій прислухалися. Уважно ставився митець і до культурного життя Волині й зокрема Луцька, де провів свою юність. Всі ми пам’ятаємо відкриття ХVIII Всеукраїнського конкурсу професійних читців імені Лесі Українки у 2014-му, коли місце його проведення у зв’язку з анексією Криму було перенесено з Ялти до Луцька. Пан Лесь як голова НСТДУ та співголова журі конкурсу доклав чималих зусиль, аби традиція ця не переривалася.
З такими людьми, як Лесь Степанович Танюк, відходить ціла епоха в історії національної культури й мистецтва. Але не в небуття відходить – у Безсмертя! Тож схилімо голови в пам’ять про бунтівного Маестро і оплесками – за давнім театральним звичаєм, – проведімо його в останню путь…
Наглядова рада, ректорат, професорсько-викладацький склад,
працівники, студенти СНУ імені Лесі Українки