18 травня на факультеті психології Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки в рамках Фестивалю науки відбувся круглий стіл «Моральні авторитети України та Польщі в крос-культурному вимірі». Модератор заходу – доцент кафедри загальної та соціальної психології Інеса Філіппова. У круглому столі взяли участь студенти І–ІV курсів.
Із вітальними словами до присутніх звернулися декан факультету психології Жанна Вірна та завідувач кафедри загальної та соціальної психології Лариса Засєкіна.
Запропонована тематика дискусії включала такі питання: «Мораль як ціннісний феномен сучасності» (кандидат психологічних наук, доцент Інеса Філіппова); «Юнацькі уявлення про героїв: дослідження в українському контексті» (кандидат психологічних наук, доцент Володимир Хомик); «Моральні авторитети Польщі: Ірена Сенглірова, Владислав Бартошевський, Ян Карскій» (вчитель, делегований Осередком розвитку польської освіти за кордоном Ядвіга Демчук); «Провідники українського духу» (кандидат психологічних наук, професор Олексій Колісник); «Авторитет як феномен дискусійний» (консул Генерального Консульства Республіки Польщі в Луцьку Кшиштоф Савіцкі).
Активно включились у дискусію завідувач кафедри дошкільної освіти Луцького педагогічного коледжу Н. Іванова, психолог загальноосвітньої школи № 5 м. Луцька Т. Фурман та інші учасники круглого столу.
Українські науковці, дослідники та практики закцентували на моральних аспектах обговорюваних проблем. Адже мораль, як суспільне явище, передається від одного покоління до іншого через соціальне успадкування, а не біологічно. Українському суспільству сьогодні не вистачає моральності. А моральною чи аморальною людина стає тільки в суспільстві. І моральні цінності, як моральні зразки та вимоги, за які українці вийшли на Майдан, мають давати людині змогу оцінювати життя та орієнтуватись у ньому.
Фундаментальний моральний принцип Канта: чинити так, аби завжди розглядати інших людей як цілі, а не як засоби. Цей принцип – імператив (команда), він категоричний (без винятків) і є класичним прикладом етичних теорій і систем моралі, що зосереджує нас на характері поведінки та намірах особистості. Моральні авторитети – це такі особистості, яким властиві певні моральні якості, особливості характеру. Вони формуються під час реального досвіду спілкування, боротьби і співпраці людини.
За результатами досліджень кандидата психологічних наук, доцента Володимира Хомика (2002–2007 рр.,), в Україні для 42 % підлітків моральними авторитетами були їхні батьки; для 40 % – ровесники; для 10 % підлітків важливий егоінтерес, тобто вони самі собі авторитети; 3 % назвали авторитетом національних героїв України. Перспективне подальше дослідження цієї проблематики, особливо після подій 2014 р.
Мораль – частина психічної структури особистості, яка забезпечує ціннісну оцінку явищ у неусвідомлюваний для індивіда спосіб. Моральні авторитети (справжні), на відміну від фальшивих, які впливають на інших, неформально регулюють і направляють дії громад. Студентське наукове коло з соціальної психології та психології міжкультурних взаємин підготувалося до дискусії та представили презентацію та фільм про Надію Савченко як моральний авторитет для сучасної молоді. Для більшості учасників дискусії моральними авторитетами на сьогодні є Тарас Шевченко, Леся Українка, Іван Котляревський і особливо ті, хто з доброї волі стоїть сьогодні на захисті миру від агресора.
Польські гості привернули увагу до розуміння «авторитету» та «патріотизму» в соціальному контексті. Були названі конкретні особистості, що боролися за незалежність Польщі, рятували тисячі євреїв під час війни, тому що це був людський поклик їхньої душі. Згадали про роль Пантелеймона Куліша й Адама Міцкевіча, Януша Корчака, Ірени Сенглерової, Яна Павла ІІ, Яна Карського, Владислава Бартошевського та ін.
На завершення круглого столу учасники підсумували, що немає гіршого чи кращого патріотизму, ми всі – люди світу і маємо бути моральними у своїх діях, щоб виробляти найбільшу суму щастя.
Інеса ФІЛІППОВА,
доцент СНУ імені Лесі Українки
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело