![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/1_20.jpg?itok=7kt83we6)
Із плином часу суспільство намагається пам’ятати, берегти і популяризувати культурну спадщину своєї держави. Так уже склалося історично, що українська спадщина завжди перепліталася з культурним набутком сусідніх держав. Історія, мова, живописні, архітектурні, навіть поховальні пам’ятки століттями зберігали історію сусідньої держави, хоч і були розташовані на території іншої.
Мережа співпраці неурядових організацій прикордоння, фінансована в Польщі Європейським Союзом, разом з українською громадською організацією «Futurus ХХІ» цьогоріч підготувала для українського й польського студентства спільні ініціативи в чотирьох напрямах. Найперше було організовано обстеження на місцях і фотографічне документування старих цвинтарів у Польщі та в Україні. Результатом цієї ініціативи стала публікація наукових статей студентів і викладачів, а також конференція з окресленої проблематики.
11 квітня в м. Влодава (Республіка Польща) відбулася Міжнародна наукова конференція «Цвинтарі по обидві сторони Бугу», на якій Україну представляла делегація у складі студентів інституту філології та журналістики й історичного факультету Тетяни Карпів, Анастасії Дищаковської, Іванни Потапчук, Юлії Абрамової, Надії Лайтарук, Любомира Біля, Максима Гаврилюка, Мар’яни Цицарук, Ірини Переходько, а також представників громадської організації «Futurus ХХІ».
Учасник конференції професор Михайло Лесів, відомий польський учений, україніст і славіст, історик культури і церкви, доктор габілітований, розповів, що обговорюване на цьому науковому заході «дослідження є дуже важлива справа для історії. Дещо просто потрібно для пам’яті; є така річ, як вічна пам’ять». Також пан Лесів розповів цікаву історію зі свого життя: «Пам’ятаю, як до мене якось приїхав професор із Києва, хотів побачити місця, де він народився. Я водив його тими місцями, і мені було дуже соромно, що римо-католицькі кладовища дуже гарні, доглянуті, а по православному цвинтарі корови ходили, кладовища були занедбані абсолютно. Тепер це змінюється, молоді люди долучаються до цього, як знак, як символ, як чудо історії, бо це є історична праця, адже там такі назвиська, імена та прізвища, яких ніде немає, бо ж багато людей позмінювали прізвища, деякі прізвища взагалі зникли. Для ономастики це важлива справа, адже коли я сам ходжу цвинтарем, шукаю речі, які мене цікавлять з живої мови, вони підтверджуються на інскрипціях».
Юрій Мазурик, представник від організації «Futurus ХХІ», головний спеціаліст відділу охорони культурної спадщини Луцької міської ради зазначила, що протягом досліджень було відвідано понад 21 кладовище та зроблено приблизно 15 тис. знімків, а також до проекту була залучена студентська молодь, яка розробляла таку важливу тему, як некрополістика, і мала змогу представити результати дослідження на цій конференції.
У рамках проекту «Мережа неурядових організацій прикордоння» заплановано зреалізувати ще три проекти: «Навколишнє середовище і спадщина природи» (ініціатива «Чотири пори року»); «Волонтерство і молодь» (ініціатива «Історичні та культурні пам’ятки польсько-українського Полісся»); «Громадянське суспільство і підтримка людей, яким загрожує позбавлення громадянської активності» (ініціатива «Громадянське суспільство»).
Зазначимо, що українські учасники конференції залишилися задоволеними як можливістю виступити на такому поважному заході міжнародного рівня, так і теплим прийомом у Польщі. А тепер чекатимемо продовження заходів наукового проекту «Цвинтарі по обидві сторони Бугу» 6 червня в Луцьку.
Анастасія ДИЩАКОВСЬКА,
студентка інституту філології
та журналістики
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело