![Кінодокумент про наболіле: перегляд фільму «Соловей співає. Доки голос має» Кінодокумент про наболіле: перегляд фільму «Соловей співає. Доки голос має»](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/84808205_753275028414362_685509503797428224_o.jpg?itok=piVd5BZD)
11 лютого 2020 року студенти й викладачі Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки, зокрема факультету філології та журналістики, мали змогу переглянути документальний фільм про проблему мовного питання в Україні «Соловей співає. Доки голос має».
Перед показом стрічки присутнім розповіли про авторів фільму – авторку ідеї та сценарію Лесю Воронюк та режисера-постановника Сергія Кримського, про події, які спонукали розпочати зйомки кінокартини. Поштовхом до створення стрічки стали Революція гідності та початок війни на Сході України. Ця складна та суперечлива сторінка в сучасній історії нашої держави спонукала до роздумів, осторонь від яких не може стояти жоден українець.
Відеоряд фільму, куди вмонтовано знані для більшості українців і знакові кадри (слова президента Російської Федерації Путіна про необхідність «обеспечить интересы русскоязычного населения юго-востока Украины» та про готовність «всегда … защищать этнических русских…», виступ професора Павла Гриценка на засіданні Конституційного суду України, президента Білорусі Олександра Лукашенка про білоруську мову), доповнені іншими документальними кадрами («Донецьк. Перша кров. 13.03.2014.», про мітинг щодо мовного закону та ін.), настільки вражає, що створює враження співпричетності глядачів до формування мовної політики держави. У кінокартині представлені погляди на мовну проблему мешканців різних областей України. Деякі зізнання пересічних людей просто шокують, змушують подивитися на звичні речі зовсім по-інакшому.
Важливо, що українська мовна ситуація показана у фільмі в зіставленні з іншими країнами – Ізраїлем та Білоруссю. Якщо в Ізраїлі робили й роблять все можливе для відродження та повноцінного функціонування івриту, то білоруська мова, за дослідженнями британських вчених, перебуває в надзвичайно скрутному становищі.
Після закінчення показу виступила пресаташе творчої групи фільму Таїса Паращук та закликала до обговорення побаченого. Пані розповіла про створення картини, подорожі документальної стрічки містами України, наголосила на тому, що мова – на часі, а також радо відповіла на запитання присутніх.
Для шанувальників фільмів такого формату є надія переглянути кінокартину вже влітку цього року у вільному доступі.
Студенти групи Укр-22О поділилися своїми враженнями від переглянутого.
Олександра Тулісова: «Цей фільм про мову, яка насправді об’єднує. Найголовніше – почати розмовляти своєю мовою у своїй країні. Якщо кожен це усвідомить, ми побачимо, як зміниться наше життя.
Цей фільм – застереження. Якщо не змінити щось сьогодні, завтра можна прокинутися у країні, де більша частина населення не знатиме, як перекласти на українську те чи інше слово з російської.
Цей фільм про те, що є різниця, якою мовою розмовляти. І має значення, якою мовою спілкуєшся вдома чи у колі близьких людей, бо все починається з малого.
Цей фільм про переосмислення цінностей. Але якою ціною?..»
Єва Возняк: «Подивившись фільм “Соловей співає. Доки голос має” я відчула різні емоції. Перша – це гордість. Люди люблять рідну мову та відстоюють її. Друга – обурення, агресія. Ніхто не має права говорити, що рідна мова некрасива чи непристойна.
Щиро дякую організаторам за можливість переглянути стрічку. Це неймовірно важка робота у психологічному сенсі. Пробирає до мурашок».
Тетяна Собковська: «Тема мови була завжди актуальною. Після перегляду фільму я звернула ще більшу увагу на ситуацію з державною мовою в Україні. У такий нелегкий для нашої держави час дуже важливо зберегти найголовніше – мову.
Фільм дуже інформативний, цікавий та актуальний. Особливо важливо, що знімались у фільмі прості люди, які розповідали свою історію».
Ірина Зозуля: «Мені дуже сподобався фільм “Соловей співає. Доки голос має”. Під час перегляду я відчувала мурашки по тілі й ледь стримувала сльози.
За своїми буденними справами українці забувають про складну ситуацію в нашій державі. Цей фільм нагадує про мовну проблему й показує реальність, а не нав’язану кимось думку. Я вважаю, що кожен українець повинен подивитися цей фільм».
Маргарита БОРЕЙКО,
студентка-україністка ІІ курсу
факультету філології та журналістики
При використанні матеріалів гіперпосилання на ресурс обов'язкове