Значну частину свого життя Ірина Мирославівна присвятила науковій діяльності, пройшла шлях від викладача на підготовчому відділенні ще Луцького державного педінституту до проректора з навчально-виховної роботи Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки. За це час вона зарекомендувала себе як талановитий, вимогливий викладач, умілий організатор та менеджер, особистість, яка за будь-яких життєвих ситуацій чинить гідно. Саме такої думки її колеги й ті, кому пощастило навчатись у неї.
Ігор Коцан, ректор СНУ імені Лесі Українки, доктор біологічних наук, професор, заслужений діяч науки і техніки України:
– З Іриною Мирославівною співпрацюємо вже досить тривалий час, адже саме на неї ми поклали обов’язки проректора. Під її керівництвом в університеті вперше втілено безліч проектів. Вона вміло поєднує наукову, громадську, управлінську діяльності, легко знаходить спільну мову як із відомими діячами літератури, культури, політики, так і зі студентською молоддю, для якої, впевнений, є авторитетом і прикладом для наслідування.
Ці здібності помітив і голова Наглядової ради Ігор Палиця, який запропонував їй опікуватися соціальними проектами у своєму благодійному фонді. І хоча вже майже рік Ірина Мирославівна – заступник голови правління, вона й надалі допомагає нашим науковцям, залучає спонсорські кошти в розвиток наукових лабораторій. Ідеться, наприклад, про обладнання для лабораторії біотехнології на біологічному факультеті та придбання «Співомовок Степана Руданського», що вийшли друком у Києві 1880 р. під видавничим криптонімом «Н-й Г-ъ Волынський», які поповнили колекцію раритетів Музею Лесі Українки. Громадськості добре відомо, що за підтримки голови Наглядової ради Ігоря Палиці університет задекларував досить амбітне рішення – збудувати студентське містечко європейського зразка, яке апріорі годі реалізувати без підтримки місцевої влади, зокрема й Луцької міської ради.
Галина Кутузова, заступник директора інституту соціальних наук із виховної роботи:
– Ірина Мирославівна Констанкевич – творча, моральна особистість, яка володіє інтелігентністю в повному обсязі її класичних якостей. Постійно дбає про відродження духовно-історичних цінностей країни, формування національної інтелігенції. Її діяльність направлена на втілення в життя української національної ідеї, повагу до громадянських прав і свобод, традицій народу, а також національного, релігійного, мовного вибору кожної людини.
Вимоглива до себе та колег. Координація та методичне забезпечення виховної роботи в університеті нею здійснювалося на високому рівні. Відповідально, але дуже приємно працювати під її керівництвом. Було проведено безліч виховних заходів, які запам’яталися викладачам і студентам. На виробничих засіданнях ми обмінювалися досвідом виховної роботи на рівні факультету (інституту), академічної групи, планували свою діяльність.
Для Ірини Мирославівни не існує чужих біди та проблем. Вона завжди готова прийти на допомогу, підтримати у важку хвилину. Її життєве кредо – сіяти добро, дарувати радість людям, працювати на благо вільної й щасливої України.
Олена Маланій, доцент кафедри української літератури:
– Ірина Мирославівна Констанкевич – приклад сучасної успішної ділової жінки, відповідального, принципового та далекоглядного керівника. Цілеспрямована й наполеглива. Вимоглива передусім до себе та колег загалом. Уміє приймати неординарні рішення, що дозволяє їй успішно діяти й вирішувати проблеми будь-якого ґатунку. Талановитий дипломат і психолог, який володіє етикою ділових стосунків. Навдивовижу трудолюбива, активна, енергійна, вольова жінка, яка постійно самовдосконалюється, займається самоосвітою. Вирізняється лідерськими якостями, ерудованістю і широтою знань у багатьох сферах науки, культури, мистецтва. Плідний науковець, мудрий викладач, авторитетний наставник молоді.
Ірина Констанкевич – просто стильна та приваблива жінка з високим рівнем культури поведінки, мови, іміджу. Привітна та доброзичлива, небайдужа до життя в усіх його проявах – спорт, здоровий спосіб життя, подорожі, дизайн, вивчення іноземних мов. Гарна донька, вірна дружина, мама двох чудових дітей, берегиня домашнього затишку, сімейних традицій та цінностей. А ще – великий оптиміст, весела людина з почуттям гумору.
Сергій Романов, учений секретар Науково-дослідного інституту Лесі Українки:
– З Іриною Мирославівною Констанкевич познайомився ще студентом. Вона, тоді молодий викладач, прийшла до нас, третьокурсників, читати надзвичайно складну навчальну дисципліну. Ми відразу відзначили високу обізнаність, ерудицію, знання, фахову підготовку нового педагога, які так вдало поєднувалися з толерантністю, увагою й тією особливою енергетикою, котра схиляє аудиторію до плідної співпраці й цілковитого порозуміння.
І нині можу стверджувати, що обійнявши посаду завідувача кафедри, а згодом – проректора університету з навчально-виховної роботи, вона не втратила цих якостей, понад те, продемонструвала вміння організувати колектив, правильно поставити завдання, простежити й у разі потреби допомогти реалізувати їх.
Переконаний, що в особі Ірини Мирославівни громада нашого міста здобуде не тільки професіонала з найкращими людськими якостями, а й надійного і послідовного захисника своїх прав та інтересів.
Вікторія СІРУК, кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури:
– Динамічне, творче життя кафедри української літератури ось уже десять років організовує кандидат філологічних наук, доцент Ірина Мирославівна Констанкевич – талановитий, вдумливий фахівець, неординарна особистість. Працьовитість, вимогливість до себе й інших, професіоналізм – так можна охарактеризувати людину, з якою нам пощастило спілкуватися. Маючи двадцять три роки науково-педагогічної діяльності, вона завжди навчається, переймає досвід, самоудосконалюється, створює особливу творчу атмосферу в колективі. І. М. Констанкевич, продовжуючи наукові й педагогічні традиції своїх попередників, дбає про розбудову волинської філологічної школи. Вона ініціатор і організатор багатьох наукових, мистецьких, просвітницьких заходів, гуманітарних проектів. І студентам, і викладачам інституту філології та журналістики та й університету загалом запам’яталися численні зустрічі з видатними вченими, діячами культури й мистецтв, літературним гуртом «Нечувані» й ін. У такий спосіб студенти мають змогу поспілкуватися з відомими людьми, розвивати творчі здібності, естетичний смак.
У 2006 р. Ірина Мирославівна організувала літературну студію, керівником якої до 2010 р. був письменник, лауреат Національної премії імені Т. Г. Шевченка В. Слапчук. Він знайомив студентів із новинками зарубіжної, української літератури, тлумачив теоретичні дефініції, читав власні поезії, аналізував вірші літстудійців. Підсумком багаторічної діяльності став видрукуваний збірник поетичних і прозових творів літстудійців «Гра в класики».
Члени кафедри завжди підтримують завідувача і проводять урочисті академії до визначних дат, літературно-мистецькі композиції, конкурси, виставки, презентації, літературні вікторини, екскурсії шевченківськими, франківськими місцями тощо. Адже всі свідомі того, що така робота сприяє інтелектуальному й творчому зростанню молоді, підготовці високопрофесійних філологів.
Поєднуючи наукову та викладацьку діяльність, Ірина Мирославівна виявила себе як сумлінний, вимогливий викладач, який спонукає студентів до активної співпраці (наукових публікацій, участі в наукових конференціях, олімпіадах, літературно-мистецьких імпрезах). Окрім того, вона передає знання студентам так, щоб викликати помітне зацікавлення тематикою лекцій. У викладах немає поверховості, загальних фраз, а навпаки – ерудиція, глибоке знання матеріалу. Студенти відзначають високу інтелігентність, тактовність, толерантність викладача.
Ірина Мирославівна – принципова, порядна людина, водночас вона завжди уважна до потреб, настроїв колег, уміє підтримати, розрадити, адже їхня злагоджена праця багато в чому залежить від психологічного мікроклімату в колективі. Без пози, претензійності, спокійно, виважено вміє вирішити проблеми, довести кожну справу до кінця. Вона послідовно й сумлінно робить важливу справу: зорганізувати інтелект, креатив працівників кафедри української літератури для продовження традицій волинської філологічної школи.
Анастасія Шевчик, заступник голови студентської ради університету, студентка інституту економіки та менеджменту:
– Як студентці та громадському діячу мені важливо мати однодумців, відчувати підтримку не тільки однолітків, але й тих, хто вже має авторитет та власну життєву позицію. Для мене честь знати Ірину Мирославівну, працювати та навчатися в цієї людини з великою душею, самовіддачею та неабияким запасом знань. Вона справжній взірець жіночої мудрості.
Юлія Поліщук, студентка факультету міжнародних відносин:
– Завжди захоплювалася людьми, які не просто виконують свої обов’язки, а живуть тим, чим займаються, уміють цінувати кожну хвилину та людей, із якими розділяють робочі будні. Поважаю Ірину Мирославівну саме за таку життєву позицію та вдячна їй за розуміння й хороше ставлення до студентів. Це та людина, до якої завжди можна прийти за порадою та підтримкою.
Володимир Ковальчук, голова студентської ради університету, студент інституту економіки та менеджменту:
– Ще донедавна був у полоні стереотипу, що жінка не може бути гарним керівником. І лише після знайомства з Іриною Мирославівною зрозумів, як помилявся. Захоплююсь її умінням бути водночас гарною матір’ю, дружиною, авторитетним керівником та добрим другом. Вдячний долі за те, що вона подарувала мені можливість працювати під керівництвом такої мудрої жінки.
Тетяна Карпів, студентський декан інституту філології та журналістики:
– Авторитетний викладач викликає бажання брати з нього приклад, студенти запозичують його думки, ставлення до праці, навіть деякі манери поведінки. Як студентка Ірини Мирославівни можу впевнено сказати, що вона є таким взірцем, адже завжди демонструє високий загальний інтелектуальний рівень, широку ерудицію та глибокі знання своєї науки.
За матеріалами газети "Волинь-нова"
та ІВЦ СНУ імені Лесі Українки