Нещодавно відбувся тиждень математичного факультету. Кульмінаційним заходом цього дійства став туристичний похід у Карпати.
Стартували ми (понад 20 осіб) під пісню «Я їду в Карпати, зелені Карпати». Хтось спить, хтось дрімає, хтось слухає до ранку заздалегідь підібрану музику, де оспівуються гори, ґоралі, Черемоші та смереки. Так би мовити розпалюємо апетит до звідання гір. Хтось же їде вперше.
Ранок. Автобус долає останні кілометри серпантинних доріг. Із вікна видно, як карпатські села мов на долоні компактно розміщені між гір. Невдовзі ми вже сходимо на полонину Красна, почавши із Колочави.
Фото села Колочава, зроблене на першому невеличкому привалі
Незважаючи на те, що серед нас було багато новачків, та все ж таки до шостої години по обіді ми пройшли близько десяти кілометрів. Дещо спустившись із гірського хребта, на затишній невеличкій поляні з потічком розбили своє наметове містечко.
Наше наметове містечко «П’ятихатки» – така собі маленька Волинь у горах
Відразу взялися за розведення вогнища і приготування вечері. На перше – традиційно український червоний борщ.
У казані вариться борщ, а ми смажимо на вогні ковбасу та сало. Зліва направо: А. Роговський, М. Равлюк, М. Волошин, Ю. Павленко, С. Степанюк
Після вечері розпочалася кульурно-мистецька програма: міні-вистави, пантоміми, співи – від «Волинь моя» до закарпатських мандрівницьких пісень. Виявилось, що пісенника із сорока текстами нам було замало.
Зранку частина групи піднялася на гору Стримба, а інші вирушили на полонину Красна, де зустріли вівчарів з отарою овець.
Частина групи на горі Стримба, висота 1719 метрів
Ось такі прикраси носять поважні ґоральські кози
Учасники походу в Карпати
Варто відзначити, що особливого статусу й престижності походу надавала участь викладачів: завідувача кафедри геометрії і алгебри, доцента Т. В. Волошиної та старших викладачів кафедри прикладної математики та інформатики Ю. С. Павленко, Т. О. Гришанович, С. Степанюка.
Після повернення в село на одній із найкрасивіших вершин хребта із превеликим бажанням всі виголосили молитву «За Україну».
Також в селі ми ще переглянули експонати музею «Старого села». А велич звіданих нами Ґорґан влучно передає вірш Марини Кузьменко «Про гори».
Отак-от просто закохатися у гори,
А потім все життя любити їх
Смереки із ялицями в покорі
А на віддалених вершинах тане сніг.
І очі манить непроглядно гарна зелень.
І час спиняється,
Щоб глянути й собі
На білі хати
В горах схованих поселень
І на стежини, що блукають у траві.
Там інший світ і навіть сонце, що сідає.
Туман долинами
Розлого й гордо ліг.
Отак-от просто закохатися у гори,
А потім все життя любити їх.
Вчимося відпочивати разом і водночас вивчати куточки Срібної Землі. Велике спасибі нашому гідові Оксані Корсун, яка щоразу відкриває перед нами незвідану красу Карпат і України загалом!
Сергій СТЕПАНЮК,
лаборант, старший викладач кафедри прикладної математики та інформатики
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело