Студенти факультету інформаційних систем, фізики та математики продовжують іти шляхами не тільки у вивченні математики, а й люблять пізнавати історію своєї країни.
Студенти 31 та 32 групи разом зі своїм куратором Ніною Падалко вирушили примножити свої знання з історії України, відвідавши найвидатнішу пам’ятку міста Збаража, «файне» місто Тернопіль і мальовничі Чернівці.
Першою зупинкою подорожі був так званий Новий замок у Збаражі, який є пам’яткою оборонної архітектури XVII століття, зведений для польських князів Збаразьких. У 1675 році яничари турецького паші Ібрагіма Шейтана узяли фортецю штурмом, повністю спаливши її і підірвавши оборонні стіни, внаслідок чого місто було звільнене Сеймом від сплати податків на дванадцять років.
Своїм відновленням замок зобов’язаний Дмитр-Єжи Вишнівецькому (1631–1682), що отримав титул князя у 1673 році, спадкоємцями якого стає рід Потоцьких. Цьому роду належить честь перетворення фортеці в магнатську резиденцію з пишним зеленим садом і отримання містом Магдебурзького права.
Але крихкий мир тривав недовго. У ході Північної війни (1700–1721) місто спустошують шведські війська, несучи за його стіни запустіння та занепад. Їх справу продовжили гайдамаки під проводом самоназваного полковника Верлана, що захопили місто в 1734 році.
Тоді у Першій світовій війні (1914–1918) Російські війська, ступивши на Збаразьку землю незабаром після початку військових дій, значно пошкодили замковий комплекс: стіни частково розібрані на камінь, палац спустошений, каземати підірвані. Повторна спроба реконструкції в ХХ столітті була зроблена з 1935 по 1939 рік, на момент знаходження комплексу в руках Союзу офіцерів запасу Польщі, у володінні якого місто перебувало з 1920 року. Але знову завадила війна.
Друга світова війна і німецька окупація, що тривала з 1941 по 1944 рік, не завдали значної шкоди Збаразькій палацово-замковому комплексу. Так що вже у 1959 році після реконструкції в його стінах активно починає діяти музей.
Другою зупинкою було «файне» місто Тернопіль. Тернопільський став був побудований ще в XVI столітті на болотах річки Серет майже в той же час, що і саме місто. Його творцем є Ян Тарнавський – коронний гетьман Тернопільського замку. Озеро служило сполучною ланкою для оборонних споруд, зведених для захисту від турецько-татарських набігів. Ставок знав і часи занепаду, а в роки Другої світової війни був повністю знищений.
У 60-і роки на ставку спорудили «Острів закоханих», який вважається сьогодні одним з найромантичніших місць в Україні. Дістатися до острова можна лише на човні, а взимку, коли воно покривається товстим льодом, можна дійти пішки. На озері курсують два пасажирські теплоходи, які катають жителів міста і туристів.
Чарівна краса в тандемі з технічними характеристиками зробили Тернопільське озеро в 1987 році центром світових змагань із водномоторних видів спорту.
Третя і фінішна зупинка – унікальне місто Чернівці. «Бабця – Австрія, дідусь – Франц Йосип», – жартома кажуть про Чернівці. Їх часто звуть українським Віднем, або малим Парижем. А також містом площ, де кожен подорожній на свій лад розповість, куди сходити в Чернівцях, навіть коли часу небагато. Це серце найменшої області України, яке віддавна б’ється в одному ритмі з Європою. Напевно, найбільш влучно про столицю Буковини сказано на пам’ятному знаку, де зображено такий собі віник із троянд: «Чернівці – на півдорозі між Києвом і Бухарестом, Краковом і Одесою – були таємною столицею Європи, де тротуари підмітали букетами троянд, а книгарень було більше, ніж пекарень».
Найбільш визначним місцем для нас був Чернівецький національний університет імені Юрія Федьковича, який історично був знаковим місцем для буковинського клиру: тут знаходилася резиденція митрополитів Буковини і Далмації. Велична споруда надзвичайної краси прикрашає вулицю Коцюбинського.
28 червня 2011 року, у день відзначення 15-ї річниці Конституції України, 35 сесія Комітету Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО прийняла рішення внести Архітектурний ансамбль Резиденції митрополитів Буковини і Далмації (нині Центральний корпус університету) до списку об’єктів Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО. Архітектурний шедевр Резиденції митрополитів Буковини і Далмації створено за проектом чеського архітектора Йозефа Главки, будівництво якого тривало впродовж 1864–1882 рр. Резиденція митрополитів Буковини і Далмації є третім власне український об’єктом, що входить до Списку Всесвітньої спадщини ЮНЕСКО.
Переповнені враженнями від неймовірної дводенної екскурсії, щасливі й утомлені студенти повертаються додому з великою кількістю фотографій, сувенірів, розповідей про прекрасні магічні місця, в яких побували.
Іванна КУЛЬГАН,
студентка 31 групи
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело