Найкращою студенткою-журналісткою СНУ імені Лесі Українки цьогоріч стала рожевоволоса фея Соня Гудич, яка не боїться експериментувати, змінюватись і ставити високі цілі.
Соні – 20 і вона вчиться на другому курсі факультету філології та журналістики. На цей час вона встигла змінити виш, попрактикуватися в різних сферах діяльності обраної спеціальності, навчитися керувати машиною і мати власну справу. Дівчина не боїться змін ні в зовнішності, ні в кар’єрі, а складні ситуації вирішує нестандартним підходом і креативом.
Не факультет, а дім
Історія про перевступ Соні варта окремої статті, з якою вона впоралася. Її матеріал «Міжуніверситетські міграції: чи варто змінювати виш» на «Студвеї» тримається першим у гуглі за тегом «перевступ». Першою альма-матер був ЛНУ імені Івана Франка.
Погодьтеся, зважитися на перевступ – справа з нелегких не лише морально, а й через певну паперову тяганину, можливі матеріальні затрати, втрачений час. Минув рік, два… Соня не шкодує і навіть ділиться досвідом вступу до нового навчального закладу.
«Якщо ви вірите в рейтинги та відзнаки, мої співчуття. Університети з купою відзнак часто уособлюють музеї радянської системи, а журфаки – станок пропагандистської машини», – написала якось Соня Гудич.
У навчанні Соня цінує неформальність, критичне мислення як із боку одногрупників, так і викладачів. Студентка влаштовувала ток-шоу «Хейт і хайп у волинській журналістиці» за участі провідних волинських медійників, була учасницею бесіди про магію і ток-шоу про секонд-хенд, публічних дискусій на провокативні теми.
Разом із цим за студентською програмою «Еразмус+» обмінювалася досвідом зі студентами з інших країн світу.
«Я дуже вболіваю за свій факультет, завжди радію, коли першокурсники у вересні кажуть, що читали мої тексти про ФФтаЖ в інтернеті та зробили вибір частково через них», – зізнається дівчина.
А один зі своїх постів в соцмережі Соня підписала так: «То не факультет, то – дім».
Конкурси – це класно, якщо «правила гри» зрозумілі
Конкурси, змагання, захисти наукових проектів – для Соні не нове. Коли ж почула, що її назвали переможницею конкурсу «Найкращий студент-журналіст ФФЖу», то відчула радість і гордість. Дівчина додає, що цей конкурс став для неї додатковим плюсиком до впевненості та авторитету.
Щодо очікувань від конкурсу, то тут вона пояснює, що їх від заходів, які організовує кафедра соціальних комунікацій, немає сенсу передбачати: це завжди сюрприз.
«Я була впевнена, що буде необхідно імітувати прямий ефір. Так і сталося. Я отримала задоволення. Не було тиску від журі, засудження помилок чи нависаючої тиші в аудиторії. Це був дуже живий і веселий конкурс. Я сприйняла його як шанс порівняти себе з іншими, вже колегами, бо всі конкурсанти мали досвід роботи в журналістиці. Я не будувала очікувань, тому можу просто сказати, що рада була взяти участь», – розповідає переможниця конкурсу.
На думку студентки, значення конкурсу важко переоцінити, мовляв, для неї він означав справді дуже багато.
«Для мене не була страшною поразка, мені було б соромно перед собою, в першу чергу, не виграти», – уточнює Соня. Водночас, вона не приховує, що будь-які конкурси сприймає дуже болісно, після того, як одного разу її несправедливо оцінювали прямі конкуренти. «Студентський конкурс на факультеті знову ж добряче мене зарядив, тому конкурси – це класно, якщо "правила гри" зрозумілі», – відзначає вона.
Журналістика без «заказух» і власна справа
Першою журналістською практикою для Соні, як і для багатьох інших студентів цієї спеціальності, стали публікації в місцевих друкованих ЗМІ, згодом – в інтернет-виданнях.
А ще в Соні було чимало стажувань у всеукраїнських ЗМІ, серед яких, зокрема робота на телеканалі «24». Про нього дівчина не раз згадує як про таке, де їй добре дали запам’ятати істину медійників: новина не в тому, що собака покусав людину, а в тому, що людина покусала собаку.
Спробувала Соня себе і «у шкурі» радійниці на радіо «СіД FM». Там вона начитувала новини і навчилась монтувати радійні сюжети.
Згодом була робота в інтернет-виданні «Таблоїд Волині». Це дало змогу дівчині вирости й поспілкуватися з багатьма успішними та цікавими людьми.
Опісля працювала на телеканалі «Аверс», де ще й відточила дикцію і добре навчилась робити телевізійні сюжети.
Окрім цього, Соня мала і має немало робіт на основі фрілансу, займається власною справою – майструє ловців снів, а ще – пише пости для інстаграму та займається копірайтингом.
Зараз дівчина працює в інтернет-виданні «Волинь Online», яке позиціонує себе як незалежний медіапроект.
«Журналістика дала мені мене. Дивлюся на себе на цьому етапі та розумію, що в мене є найголовніше: робота, шанс самореалізації, база знайомств у моїй сфері, клієнти, які запрошують написати про подію, бо їм подобається стиль. Залишається лише рости. І я не буду голослівною, якщо скажу, що це все дав мені найперше ФФтаЖ», – ділиться Соня.
Вона розповіла, що завжди в голові мала образ успішної бізнесвумен, яка заробляє власною головою та має творчу складову. Надалі хоче не покидати журналістику, але більше зосередитись на власній справі.
«Ну, чомусь говорю про це і уявляю, ніби оце ми зараз їдемо у великій чорній машині бізнес-класу і я повертаю кермо. Журналістика в житті буде, це точно, але без заказух. Тож після завершення навчання в університеті намагатимуся зосередитися на власній справі. А журналістом мрію залишитися у сфері суспільній. Хочу писати про суспільство, його виклики та реалії, робити великі дослідження та продавати їх як фрілансер. Боюся, що треба буде на 8.00 ранку на роботу, а додому в 10.00 вечора. Чимало журналістів так працюють. І я так працювала. І роботу любила шалено, але в мене інша мета», – підсумовує Софія.
Антоніна АНДРІЙЧУК,
студентка факультету філології та журналістики
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело