![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/image001-437x337.jpg?itok=eH3MA_iu)
І живуть у пам’яті народу
Його вірні дочки і сини,
Ті, що не вернулися з походів
Грізної, великої війни.
Їх життя, їх помисли високі,
Котрим не судилось розцвісти,
Закликають мир ясний і спокій,
Як зіницю ока, берегти.
В. Симоненко
9 травня – не просте число у календарі нашого народу. Воно нагадує нам про нелегку, вистраждану й омріяну перемогу радянських військ над фашистсько-німецькими загарбниками.
Сьогодні серед нас усе менше очевидців фронтових 1941–1945-х рр. Молоді люди найчастіше про події лихоліття дізнаються з документальних чи художніх фільмів, тематичних передач. Тому так важливо приділити хоч трішки увагу тим, для котрих війна стала частинкою їхньої біографії. Нинішньому поколінню необхідно усвідомити сильний нерозривний зв’язок із ветеранами, з минулим, силою і незламністю, мудрістю і запалом. Ветерани повинні стати для нас прикладом, адже вони змогли пройти достойно війну, вистояли, здолали, і ми в сьогоднішній ситуації теж зуміємо вибороти своє, бо вони і ми – єдине ціле.
Спасибі вам, сивоголові,
Вітчизни-матері сини!
Немає правди у війни,
Вона лиш в мирі та любові!
Іванна МИСЛИВА-БУНЬКО
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело