![Презентація монографії «Мости Олега Лишеги» Презентація монографії «Мости Олега Лишеги»](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/20190418_120541.jpg?itok=04M3ODeV)
Олег Лишега. Знаковий український модерний поет другої половини ХХ ст., драматург, перекладач. Доторкнутися до витонченого естетизму творчості Майстра, яка спонукає до міркувань, мали змогу студенти факультету філології та журналістики СНУ імені Лесі Українки сьогодні, 18 квітня. Цього дня в університет завітали український письменник і літературознавець Василь Ґабор і доктор філологічних наук, професор Тарас Пастух, який презентував присутнім монографію «Мости Олега Лишеги».
Представила гостей кандидат філологічних наук, доцент кафедри української літератури Вікторія Сірук, яка зазначила, що сьогоднішня розмова – це бесіда про книгу, хто він – сучасний поет, про справжню літературу та поезію.
Тарас Пастух подякував організаторам зустрічі за можливість провести першу презентацію монографії саме в Лесиному університеті, де панує дух свободи. Також гість відзначив, що найважливіший урок Олега Лишеги – бачити символи навколо. І знаково, що презентація цієї монографії про поета відбувається в місті, де жила муза Олега Лишеги, «яка манила його і тікала».
У подальшій невимушеній розмові літературознавці охопили різні грані постаті поета: його гнучку нешаблонну свідомість; заглибленість у східну та західну філософію; про вчителів Олега Лишеги; мінорну тональність його віршів і певну відстороненість від життя. Доповнили портрет Олега Лишеги професор, завідувач кафедри української літератури, доктор філологічних наук Галина Яструбецька та мистецтвознавець Зоя Навроцька.
Олег Лишега. Особливий, незвичайний і магнетичний.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
Поки не темно – бийся головою об лід!
Пробивайся, вибивайся –
Ти побачиш прекрасний світ!
Короп – той навпаки, зануриться в глибини,
Втече на саме дно –
Та короп і служить для того,
щоб колись бути пійманим, раніш чи пізніше..
Але ж ти людина – тебе не впіймає ніхто.
Коропи – ті не такі.
Цілі століття повільно осідають
Їхні зграї, полохливі і темні, –
Вони віддаляються в протилежний бік –
Бач, наше століття давно поспішає вслід? –
Торкається плавником як рукою їхніх плавників
І втікає.. ти покинутий? – але ж ти людина –
Не відчаюйся – ти проб’єшся.
Поки не пізно – бийся головою об лід!
О прекрасний неозорий засніжений світ..
Відділ зв’язків із громадськістю
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело