![](/sites/default/files/styles/width_862/public/field/image/dsc01648.jpg?itok=3i7AvzRT)
Захід відбувся у п’ятницю, 19 жовтня, у приміщенні бібліотеки факультету історії, політології та національної безпеки Східноєвропейського національного університету імені Лесі Українки.
На зустріч зі студентами до Луцька завітали співавторка книги «Люди сірої зони», співробітниця Українського інституту національної пам’яті Олена Халімон, голова незалежної медіа-профспілки України Ігор Чайка та представник Українського інституту національної пам’яті на Волині Леся Бондарук.
Видання «Люди “сірої зони”. Свідки російської анексії Криму 2014 року» – це перша книга, у якій свідчать жертви окупації та люди, які, не маючи владних повноважень, виступили проти російської армії. Для них «приєднання» півострова до Росії стало початком життя в «сірій зоні» – території, де не діють закони цивілізованого світу.
Книга створена за підтримки Українського інституту національної пам’яті. Вона охоплює період життя кримчан, коли російські силовики і спецслужби почали проти них масові репресії.
У проекті авторів Анни Андрієвської та Олени Халімон йдеться про ту частину історії «кримської весни», яку замовчує або навмисно спотворює російська пропаганда. Понад півсотні оповідей, а точніше 57, спростовують міфи про те, що анексія півострова була безкровна і що «кримчани не намагалися чинити опір, а добровільно обрали Росію». Серед авторів розповідей є нинішні в’язні Кремля – Олег Сенцов, Олександр Кольченко, Володимир Балух.
Також під час зустрічі голова незалежної медіа-профспілки України Ігор Чайка розповів студентам про свій фільм «ОСТРІВ КРИМ: ДЕЖАВЮ», в якому зафільмовано підготовку й наслідки анексії Криму з коментарями очевидців подій. Поштовхом для початку знімального процесу стали події у Грузії 2008 року. «Особисто для мене все було зрозуміло ще від російсько-грузинської війни. Я чітко усвідомив, якщо нічого не робити, наступною буде Україна. У фільмі використано кадри з військового параду у м. Сімферополі за участю Дмитра Медведєва, бабусь із портретами Йосипа Сталіна. Це було моторошно. Але ми й задумували фільм, аби попередити про небезпеку, переконати, що потрібно негайно діяти», – поділився спогадами Ігор Чайка. Однак у такий сценарій розвитку подій на півострові ніхто не вірив та не заважав російській експансії у Криму, тому роботу над проектом припинили. Нове дихання він отримав після подій у березні 2014 року, й завдяки підтримці колеги з Польщі Ігорю Чайці вдалося втілити проект, але вже як свідчення бездіяльності української на півострові та наслідки цього.
Своїми враженнями від подій у Криму з аудиторією та гостями поділилася й пані Анна, колишня мешканка Автономної Республіки Крим, а нині лучанка: «Спрацювала російська пропаганда дуже добре, на жаль. Зрозуміло, що наша влада була проросійська особливо в останні роки перед анексією. Й робила все, аби до українського ставилися погано – у садочках, школах, університетах, лікарнях, магазинах…». Свої слова вона підкріплювала великою кількістю яскравих прикладів із буденного життя ще в українському Криму.
Звичайно, студентську аудиторію цікавили прогнози й щодо перспектив повернення Криму у склад України, але всі учасники зустрічі констатували досить далеку перспективу.
«Для кримчан перша мова – це російська, і вони потребують інформації саме цією мовою. Ми повинні дати можливість їм читати книги про Степана Бандеру, УПА, Революцію Гідності саме російською. І першим кроком з деокупації Криму повинно стати створення потужного проукраїнського, але російськомовного телеканалу», – наголосила пані Анна.
На завершення зустрічі співавторка Олена Халімон запевнила, що й презентована книга теж згодом з’явиться у перекладі англійською та російськими мовами, і розповіла про інші проекти Українського інституту національної пам’яті.
Сторінка книги у Фейсбук https://www.facebook.com/svidky/
Для попереднього ознайомлення книгу можна знайти на сайті: http://www.memory.gov.ua/ebook/lyudi-siroi-zoni-svidki-rosiiskoi-aneksii-krimu-2014-roku
Відділ зв’язків із громадськістю
При використанні цієї інформації обов`язкове посилання на першоджерело